yanovskaya Автор Яновська Олександра (yanovskaya)

Доктор юридичних наук, професор, професор кафедри правосуддя КНУ імені Тараса Шевченка. Адвокат АО «Подільська юридична консультація м. Києва». Суддя Ad hoc ЄСПЛ. Була членом комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора НАБУ (за квотою Кабінету Міністрів; грудень 2014 — квітень 2015) Контактиyanovskaya.a



Європейський підхід в питанні надання безоплатної правової допомоги залишається незмінним і полягає у невід’ємності реального права на правову допомогу від права на реальний доступ до суду, яке, в свою чергу, є ключовою складовою права на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в інтерпретації цього права в прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.





В усякому разі, необхідно пам’ятати, що надання безоплатної правової допомоги має розглядатися не як акт благодійності щодо незабезпечених, а як зобов'язання, покладене на суспільство в цілому.



На жаль, в Україні ситуація з наданням безоплатної вторинної правової допомоги до 2012 року була вельми невтішною. Це призводило до прийняття численних рішень Європейського суду з прав людини проти України щодо порушення вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права на справедливий суд, призначення захисника та забезпечення людей безоплатною правовою допомогою. Як приклад можна навести декілька вирішених Європейським судом з прав людини справ, у яких він звертає увагу на порушення права на правову допомогу: справи “Бортник проти України”, “Нечипорук та Йонкало проти України”, “Балицький проти України” та інші рішення ЄСПЛ.





Закон України від 02.06.11 р. № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» створив правову базу та механізм для реалізації права кожного на правову допомогу у випадках, коли вона повинна надаватись безоплатно. І ця допомога була отримана: підозрюваними та обвинуваченими, постраждалими від правопорушень, малозабезпеченими громадянами та учасниками АТО, дітьми-сиротами та іншими, хто потребував допомоги професійного юриста, адвоката.



Система надання БПД будувалась з «нуля»: готувалась нормативна база, створювалась і гуртувалась команда працівників цієї системи, напрацьовувались алгоритми та стандарти роботи адвокатів, наполегливо та системно підвищувалась якість надаваної правової допомоги, формувалось уявлення про цю систему у всіх органах і установах держави. Однак, найголовнішим та найціннішим здобутком стало бачення БПД очима суспільства, очима тих людей, які шукали і знаходили правову допомогу.





Якою стала система БПД? Цифри багато, що можуть розказати про неї. Але цифри не відображають той могутній, революційний стрибок, що відбувся у свідомості працівників цієї системи, адвокатів, які співпрацюють із нею, всього суспільства. Система БПД стала реалізованою мрією, соціальним феноменом, який довів, що державна інституція може бути спрямованою на захист не власних чи державницьких інтересів, а саме прав і свобод людини. Тієї людини, яка визнана Конституцією України найвищою соціальною цінністю.



Працівники Координаційного центру БПД, регіональних центрів, адвокати відчули солодкий присмак задоволення від професійної, відданої праці заради Людини. Центри з надання БПД в регіонах стали осередками надії на перемогу у вічному спорі із правовою системою, із несправедливістю та беззаконням в судах, із свавіллям чиновників. Люди повірили, що орган, який фінансується державою, може бути корисним, дієвим та незалежним в питаннях надання правової допомоги тим, хто її прагне.



Багато чого в системі було зроблено заради цього.

В тому числі, численні конкурси як для тих адвокатів, хто виявив бажання співпрацювати із системою надання БПД, так і для тих, хто зголосився зайняти адміністративні посади в цій системі і працювати на її зміцнення та покращення. В толерантній обстановці, із широким залученням громадськості, користуючись новітніми методиками підбору персоналу та відбору найкращих, проходили конкурсні процедури.



Заступник Міністра Юстиції Павло Мороз, який виграв конкурс на посаду директора Координаційного центру з надання правової допомоги

Саме тому, непрозора, несправедлива, упереджена процедура обрання Директора Координаційного центру БПД, що відбулась, викликала хвилю спочатку нерозуміння, а потім і обурення. Чи обурило обрання конкретного кандидата? Так, можливо. Але головне, що мотивувало велику кількість працівників системи надання БПД, різноманітні громадські організації та й просто небайдужих адвокатів, вчених, міжнародних експертів звернутись із вимогою до Мін’юсту анулювати результати проведеного конкурсу, розробити чіткі правила конкурсної процедури та провести новий конкурс на посаду Директора Координаційного центру БПД, це нехтування тими цінностями, на яких ґрунтується ця система.



Цінності системи надання БПД плекались із самого зародження цієї системи. Будучи невіддільною від інституту адвокатури, система надання БПД, перш за все, керується принципом верховенства права та незалежності. Перевага права людини на справедливість, правова визначеність будь-яких процедур, незалежність в прийнятті важливих рішень – ось ті цінності, які формують цю державну і таку людяну інституцію. Адже пройшли ті часи, коли можна було ламати через коліно. Залишились в минулому наказні методи керування. Всюди люди – все бачать, все чують, і самі вирішують.





Держава заслуговує на такий потужний інструмент захисту прав людини в Україні.

Очевидно, що не варто руйнувати те, чим можна справді пишатись: систему надання БПД. Вона заслуговує на розвиток, а не на гальмування та знищення. Держава заслуговує на такий потужний інструмент захисту прав людини в Україні. Людина в нашій країні заслуговує на прояв уваги та захисту з боку держави. Система надання БПД заслуговує на чесний та прозорий конкурс на посаду Директора Координаційного центру БПД.

  • Джерело: https://www.facebook.com/yanovskaya.a/posts/905127499626709

Теги

Похожие материалы