numinosis Автор Георгій Почепцов (numinosis)

Доктор філологічних наук, професор, експерт з інформаційної політики та комунікаційних технологій. Був завідувачем кафедри інформаційної політики Національної академії державного управління при Президентові України, заслужений журналіст України. Автор численних книг з питань комунікаційних технологій. Контактиhttps://www.facebook.com/gpocheptsov

На початку було традиційне суспільство, жорстко ієрархічне та нерухоме, і трималося воно на архаїчних нормах та звичаях. Потім настав модерн, батько індустріалізації та грандіозних проектів, що затвердив масові ідеології та універсальні світогляди. Він був мобільним та серйозним, але вкрай довірливим й простодушним. На зміну ж модерну прийшов постмодерн що іронізував зі всього, плодив симулякри і перетворював все на гіперреальність. І, назвавши універсальні світогляди метанаративами, оповістив про їх смерть та оголосив світовий плюралізм й толерантність…





Отже, кажуть, що вже настав постмодерн або метамодерн.«Вагання є природнім світовим порядком! Істину потрібно шукати між протилежними ідеями!», — наполягають метамодерністи. І закликають відмовитися від постмодерністської цинічності та повернутися до «розумного, доброго, вічного» − але так, щоб не вдаватися до «модерністської ідеологічної наївності».



Чи дійсно постмодерн помер, і якою буде нова доба? Чому в сьогоднішньому світі перемогають фейки, і багато людей хочуть бути дезінформованими? Чи буде ефективною нова антифейкова політика Марка Цукерберга, і чому візуальний медіа-контент продовжить витісняти текстові матеріали?



На ці та інші запитання «Фрази» відповідає доктор філологічних наук, професор і спеціаліст з питань комунікаційних технологій Георгій Почепцов.





Євген Середа «Фраза: Георгій Георгійович, постмодерн вже мертвий?





— Слід спиратися на якісь цілком конкретні характеристики, які можливо об’єктивно виміряти. Мені до вподоби така. Модернізм утримував декілька великих наративів. В постмодернізмі вже немає великих наративів, а є сила маленьких. І справді, ми тепер пливемо по струмках істин, а не по річці Істини. Модернізм був за універсальну правду, постмодернізм заперечує її. В основному, як мені уявляється, це – руйнування устрою єдиних світових правил, що дозволяють якимось країнам доводити іншими, що їх ідеологія більш вірна.



Великі наративи пішли, тому що пройшла всемогутність релігії та ідеології. Остання в нас взагалі функціонувала як квазірелігія, де велику роль відігравали ритуали, як демонстрації, паради, зібрання з портретами власної «трійці» — Маркса-Енгельса-Леніна.





Великі наративи мали пояснювати абсолютно все, на те вони і великі. Сьогоднішні малі наративи бачать лише якийсь фрагмент загальної картини. Але вони ведуть таку ж боротьбу один з одним, як колись великі. Тепер вони змагаються в межах якогось великого наративу, всередині нього, як, наприклад, демократи чи республіканці в США. Саме через це добре прижилися російські інформаційні інтервенції у виборчому дискурсі американських виборів.
Один з теоретиків театру писав, що сильна людина на сцені говорить мало. Це слабкій до потреби привернути увагу до свого питання, тому вона і говорить багато. Отак і великий, і малий наративи.





— Що ви думаєте з приводу концепції метамодернізму та інших «постпостмодернізмів»?





— Вони ж не відходять цілком від постмодернізму, трактуючи метамодернізм як коливання між модернізмом і постмодернізмом, підкреслюючи, що зараз знову виникає необхідність великих наративів. І вони дійсно потрібні, оскільки світ став сприйматися скоріше як хаос, ніж як порядок. До речі, що таке популізм? Це – прихід простих та ясних істин. І зараз весь світ опинився під крилом популістів, про що свідчать останні вибори. Популісти легше знаходять шлях до серця виборця.



До речі, в нас зникли не лише великі наративи, але й великі проекти людства, як стрибок до космосу в минулому. Пропала навіть інновативність. Наприклад, з кінця дев’яностих США видають все менше й менше патентів. Один Маск не може підмінити собою все людство.





Під час «холодної війни» все реалізовувалось ні в якому разі не в фізичному просторі, а в інформаційному та віртуальному. Війна світів була війною наративів. Великі наративи залучають до себе людей майже автоматично. Навіть Єсенін писав, що хочеться, «задравши штані, бігти за комсомолом». Великі наративи впали та розбилися на десятки маленьких. Таким чином гіганти стали карликами, і тепер об них можна витирати ноги

.

Метамодернізм, як я собі уявляю, вже носить дещо штучний характер. Він відображає поки не новий стан, а перехід до нього. Це – перехід до нового людства. Ми бачимо поки що лише прикмети цього майбутнього стану. Це – місток до невідомого майбутнього. А з містка берег застелив туман…





— Чи винні постмодерністи в сьогоднішньому засиллі фейків, проголосивши відносність правди та відмову від очевидних традиційних цінностей?





— Багато факторів привело до цього. По-перше, світ став світом маленьких людей, а не «гігантів», як було раніше. По-друге, соціальні платформи надали можливість багатьом людям, а не одиницям, яким надавали підтримку мейнстрімні медіа. По-третє, велика кількість наративів, на жаль, передбачає безліч істин. Якщо фейк не є свідомим обдурюванням, це – також істина, тільки якась інша. Істина, яка потрібна маленькій людині та, яка враховує його точку зору, що буває дуже рідко. Але, фактично, постмодерністи лише фіксують, але ніяк не створюють нову реальність. Вони її бачать до того, як її побачили всі ми.





— Чи можлива ефективна боротьба з фейками без повернення до сучасного дискурсу в етичному вимірі?





— Фейки стають небезпечними, коли їх виробляють індустріально, коли йде хвиля свідомо створеної дезінформації, що покликана вплинути на чиюсь думку. Коли ж вони стихійні та випадкові, то небезпека мінімізується. До слова кажучи, дослідження Оксфордського інституту інтернету показали, що й через рік після виборів Трампа його прихильники, республіканці-консерватори, все одно оперують більшою кількістю фейків, ніж демократи. Тобто, це немовби склад розуму, а не привнесена маніпуляція.





— В одній з своїх останніх статей ви пишете, що у слабких немає іншої можливості почути рятувальну для них істину, як тільки у фейках, і що їх розповсюдження є реакцією на бажання людей чути таку інформацію. Отже, проблема починається не з медіаграматності, а з критичного мислення як такого?





— Ви не можете боротися з тим, що люди менше читають, а значить менше здатні виробляти критичне мислення. Не помилятися повинні ті, хто приймають рішення, хто є лідерами думок, адже саме вони по-справжньому впливають, а змінювати все суспільство – це надто довгий процес. Скільки писали, що привидів немає, а люди все одно в них вірять. І фільми про вампірів та зомбі серед найулюбленіших, а кількість читачів астрологічних прогнозів взагалі перевищує всі можливі межі. Люди завжди будуть читати ці перебачення, а не книги, наприклад, згідно теорії ймовірності.





— Чи вважаєте ви, що люди, які люблять дивитися фільми про вампірів та зомбі, вірять в їх існування?





— Існують і такі. До речі, Пентагон має окрему розробку відбиття атаки зомбі. При цьому на початку там чітко говориться: не сприймайте цю методичку як гумор, вона справжня. Тобто, військові розглядають всі варіанти розвитку подій.





— Як вам ідея Цукерберга, щоб користувачі Фейсбук самостійно визначали надійність джерел з новинами та відсіювали фейкові сторінки?





— Це малоймовірно. В критичній ситуації, коли час підштовхує до прийняття рішень, потрібна допомога. Був випадок, коли після фейкового повідомлення про нібито вибух, під який потрапив Обама та був поранений, більш ніж на мільярд впав ринок акцій.



Або останній березневий приклад, коли багато поважних газет не зрозуміло повідомлення НАСА про зміни в астронавта Келлі порівняно з його братом-близнюком, який не літав. Писали, що в астронавта на сім відсотків змінились гени, хоча мова йшла про інше – про їх реалізацію в організмі. Навіть сам астронавт був здивований, прочитавши це про себе.





— А як ви оцінюєте зміну алгоритму фейсбуківської стрічки новин?





— Фейсбук бажає зняти з себе відповідальність, ховаючись за тим, що він збільшує кількість новин друзів та знайомих за рахунок не видавання більш офіційної інформації. А своїх-то ми зможемо визначати як достовірних або ні. Але складність в тому, що під час американських виборів в більшості випадків повідомлення поширювали самі користувачі. Це вони – джерело зла, яке неможна навіть назвати такими словами.





— За прогнозами Reuters Institute, у 2018 році багато ЗМІ будуть зменшувати кількість відео-контенту та повертатися до текстових матеріалів. Чи є такий прогноз обґрунтованим, на ваш погляд?





— Прогнози – справа невдячна. Мені слабо віриться у відхід від відео-контенту, оскільки це суперечить сьогоднішньому тренду. Люди знімали та будуть знімати, а відповідно, будуть викладати. Візуальне виявилось більш невимушеним для людини, ніж вербальне. Можливо, це – результат скандалу з YouTube, якого звинуватили у цензуруванні консервативних роликів. А звинувачення в цензуруванні завжди є серйозними, оскільки вони спричиняють як судові заяви, так і падіння прибутків. До речі, ми взагалі потрапили в ситуацію, коли бізнес-моделі технічних гігантів вступили в протиріччя з недійними вимогами. Бізнес-модель відсутня редакторська рука для стимулювання активності користувачів, яку зараз ці гіганти намагаються придумати. Але вона їм не потрібна, оскільки призведе до падіння прибутку. Однак сьогодні, коли на соцплатформи покладають юридичну відповідальність, «технікам» довелось замислитися.





— Про що свідчить перемога візуального на вербальним? Про деградацію людства? Про масовий інформаційний стрес? Або тут не варто шукати якийсь негатив?





— Візуальне завжди було правдивим – там менше фільтрів. Як кажуть, краще один раз побачити…
Взагалі сьогодні приходиться добре змислитися про те, що відбувається з людством. Чи вмирає воно, чи трансформується?





Вочевидь, воно вже більше не буде таким динамічним, як раніше, коли його можна було підняти то на хрестові походи, то на освоєння цілини, то на політ до космосу. Можливо, людство постарішало і йому час на пенсію? Але хто його замінить?

  • Джерело: https://fraza.ua/interview/267640-georgij-pocheptsov-esli-fejk-ne-javljaetsja-soznatelnym-obmanom-eto-tozhe-istina-

Теги

Похожие материалы

  • Треба руйнувати у власній голові вчорашні уявлення про світ

    Як багато ми знаємо про Facebook, інформаційну війну, нові медії, пропаганду, Цукерберга, політичний менеджмент та якісний інфопростір? Я переконана, що на кожне з цих слів знайдеться вузькопрофільний спеціаліст. Більше того, наша сучасність...

  • Президентські вибори в РФ як рольова гра

    У вівторок російський прокурор закрив двері для головного опозиціонера Росії Олексія Навального. Він не зможе виставити свою кандидатуру на президентських виборах в березні наступного року. Рішення є остаточним. Крім того,...

  • Сенат попросив Цукерберга налаштувати принтер

    Сенатори вирішили, що слухання на вищому рівні з питання конфіденційності даних і втручання Росії у вибори США чудовою нагодою попросити досвідченого юзера допомогти їм розібратися з комп'ютерними проблемами. Сенатор Оррін Хетч...

  • Социальные медиа повторили эффект тоталитарных механизмов

    Как видим, демократия во многом изображает из себя демократию, чем реально является ею. Социальные сети порождают и удерживают новый тип коммуникативной среды, в которой перемешаны новые средства и старые результаты, ведь новый инструментарий...

  • Однієї правди недостатньо.

    Заберіть у сучасної людини телесеріали, і світ її відразу збідніє, оскільки вона вже втратила здатність читати довгі тексти. Доктор філологічних наук, професор Георгій Почепцов — найвідоміший на пострадянському просторі фахівець в галузі...