nyt Автор The New York Times (nyt)

Американська щоденна газета, яка виходить в Нью-Йорку з 18 вересня 1851 року. Друга найбільша за накладом газета в країні, після The Wall Street Journal і 39-та в світі. Як і переважна більшість американських газет, The New York Times створена як регіональне видання. Однак концепція регіонального ЗМІ не завадила їй стати однією з найвпливовіших газет світу. Веб-сайт «Нью-Йорк таймс» вважається одним з найпопулярніших новинних сайтів з відвідуваністю в 30 мільйонів чоловік в місяць. Слоганом газети є фраза «Всі новини, які можна надрукувати» (All the News That's Fit to Print). Згодом, з появою сайту «Нью-Йорк таймс», цей слоган довелося переробити в «Всі новини, які ви б клікнули» (All the News That's Fit to Click). Контактиhttps://www.nytimes.com/

16 квітня 1917 року російський емігрант Володимир Ульянов, більш відомий під своїм революційним псевдонімом Ленін, прибув на Фінляндський вокзал міста Санкт-Петербург, пройшовши довгий шлях зі Швейцарії. За кордоном він прожив майже двадцять років. Ленін відразу викликав сенсацію своєю полум'яною промовою та радикальною політичною програмою, названої ним як «Квітневі тези». Тепер російська та світова політика вже ніколи не буде такою як була.





А оскільки Ленін повернувся додому через Німеччину при абсолютно очевидному сприянні німецького верховного командування, яке в той час вела війну проти Росії та її союзників з Антанти (Франція, Британія, а після 6 квітня і Сполучені Штати), його опоненти негайно стали стверджувати, що він — німецький шпигун. Це твердження викликає полеміку досьогодні. Якщо буде доведено, що Ленін в 1917 році діяв в інтересах німецького імперського уряду, то наслідки для наших уявлень про Жовтневу революцію і про утворений завдяки їй радянський комуністичний режим, який проіснував до 1991 року, будуть величезні. Це можна буде назвати найбільшою операцією впливу за всю історію. На такому тлі сьогоднішня стурбованість з приводу російського втручання в західні вибори, в тому числі в минулорічні вибори в США, здадуться дрібницею. Але чи так це було?



У певному сенсі в німецьких спробах послабити ворожу державу у воєнний час немає нічого нового. Великі держави вели такі ігри протягом століть. Під час наполеонівських воєн Франція допомагала ірландським повстанцям послаблювати Британію, а польським націоналістам — виступати проти Росії. Британія, в свою чергу, підтримувала іспанських партизан, які воювали з французькими окупаційними військами. Німці досить пізно зайнялися такими справами, але дуже швидко цього навчилися після об'єднання Німеччини в 1871 році. Вони навіть придумали спеціальне слово для такого роду операцій впливу: «Revolutionierungspolitik» або політика революціонізування.



Якби уряди Британії та Франції в роки Першої світової війни були слабші, інші Леніни могли б їх послабити. Але німці й проти них також здійснювали свої підривні дії, хоча їхня допомога ірландським націоналістам та французьким соціалістам ніколи не була суттєвою.


Росія виявилася слабкою ланкою в рядах Антанти, оскільки її вимотала агітація серед робітників та селянські хвилювання. Тому не дивно, що німці доклали стільки зусиль для ослаблення царизму. Допомагаючи російським революціонерам досить практично і всебічно, вони субсидіювали не тільки ленінських більшовиків, а й їхніх суперників з лав соціалістів, таких як Троцький, який в той час був меншовиком і публікував антивоєнні статті в Парижі, а потім в Нью-Йорку.



Але якщо Ленін був не єдиним одержувачем допомоги від німецьких щедрот, то він, безперечно, був найважливішим. Більшість людей розуміють під комунізмом марксистську програму скасування приватної власності, введення державної власності на засоби виробництва та планову економіку. Але хоча ці ідеї підтримували й інші європейські марксисти, не вони привернули до Леніна імперський уряд Німеччини.



Серед російських соціалістів Леніна виділяли його фанатичні протести проти війни і його підтримка української незалежності, що було ключовою метою для Союзу центральних держав. Якщо інші антивоєнні соціалісти типу Троцького по-справжньому ненавиділи криваву бійню і прагнули припинити війну за рахунок підтримки протестів та опору мобілізації, то Ленін у своїй написаній в 1915 році роботі «Соціалізм і війна» стверджував, що революціонери повинні проникати в воюючі армії і робити їх червоними, повинні сприяти заколотам і активно домагатися поразки своїх власних урядів.


Наслідки ленінської програми, відомої як «революційна політика поразки уряду», були настільки вибухонебезпечними, що Міністерство закордонних справ Німеччини втрутилося і заборонило знайомити з цією програмою солдатів на фронті, оскільки царський уряд міг розпочати арешти членів більшовицької партії за зраду. З тих же причин Берлін пішов на хитрість з поїздкою Леніна по території Німеччини, опечатавши вагон, в якому він подорожував. Це також був дуже зручний міф для Леніна, оскільки він міг говорити, що ніякої допомоги Німеччина йому не надавала. Насправді, вагон не був опечатаний. Ленін кілька разів залишав його, а одного разу навіть заночував у німецькому готелі в Засніц. За словами очевидців, Ленін під час поїздки виступав з політичними промовами на німецькій землі в таборах для російських військовополонених.



Повернувшись до Росії, Ленін теж не став приховувати своїх антивоєнних настроїв. У «Квітневих тезах» він виступає за повалення Тимчасового уряду, який прийшов до влади після Лютневої революції. Під час квітневого путчу, який стався через два тижні після повернення Леніна, більшовицькі активісти несли антивоєнні плакати, відкрито закликаючи брататися з ворогом («Німці — наші брати»).


Після другої спроби перевороту, відомої як Липневі дні, Леніна і ще 10 більшовиків звинуватили в «зраді та організації збройного повстання». Численні свідки розповідали про грошові перекази зі Стокгольму, про відмивання грошей через німецькі компанії з імпорту, про фінансування німцями більшовицької газети «Правда» (в тому числі, тиражів, які розповсюджуються на фронті), про грошові виплати тим, хто під час вуличних протестів ніс більшовицькі плакати (10 рублів) і тим, хто воював в загонах Червоної Гвардії (по 40 рублів в день). Коли Ленін біг до Фінляндії, більшість його товаришів були арештовані. Були підготовлені всі умови для показових судових процесів.


Але не вийшло. Коли в кінці серпня 1917 року звинувачення Тимчасового уряду отримало вагоме підтвердження у вигляді показань поліцейських агентів, які проводили обшук в ленінській штаб-квартирі, глава цього уряду Олександр Керенський оголосив амністію більшості заарештованих більшовиків (але не Леніну), щоб заручитися їх підтримкою в боротьбі проти генерала Лавра Корнілова, який, на думку Керенського, готував військовий переворот за участю правих сил. Вчинивши дуже недалекоглядно, Керенський дозволив військовій організації більшовиків знову озброїтися, і вони, отримавши зброю, через два місяці скинули його.


Оголошення про пошуки Леніна з метою його арешту напередодні Жовтневої революції були розклеєні по всій Росії, але він не упустив свого шансу. Прийшовши до влади, він не став проявляти обережність у відносинах зі своїми передбачуваними німецькими господарями. Навпаки, в якості одного з перших своїх кроків він відправив телеграму в німецький військовий штаб східного фронту з пропозицією про беззастережне припинення вогню. Коли в Таврійському палаці Петрограда оголосили жорсткі умови Брестського миру, які передбачали відокремлення України і прибалтійських держав від Росії, Леніна зустріли криками «Геть диктатора!», «Іуда!» і «німецький шпигун!».



Так чи був Ленін німецьким агентом?



У власній свідомості Ленін міг обгрунтувати і обгрунтовував свої дії як тактичні маневри, покликані служити вищій меті комунізму, а не підлим військовим цілям німецького уряду. Це досить справедливо. Але важко собі уявити, щоб ці доводи взяв до уваги суд, особливо якщо б колегія присяжних складалася з простих громадян Росії, а війна все ще тривала б. Зібрані міністерством юстиції Керенського докази і свідчення, які недавно були знайдені в російських архівах, були убивчими і неспростовними. Хоч би якими були його справжні наміри, безсумнівно те, що він в 1917 році отримував від німців організаційну та фінансову допомогу, і що його дії, починаючи з антивоєнної агітації в російської армії і закінчуючи його закликами до беззастережного припинення вогню, служили інтересам ворога Росії Німеччини. Ці дії також мали катастрофічні наслідки для самої Росії, починаючи з її територіального розчленування у 1918 році й закінчуючи багаторічними стражданнями в умовах задушливої більшовицької диктатури.



Російська революція започаткувала нову епоху операцій впливу за кордоном. Ленін брав участь у створенні Комуністичного Інтернаціоналу, який майже чверть століття намагався скинути капіталістичні уряди по всьому світу. Нацисти вели аналогічну гру в Австрії та Чехословаччині в 1938 році, але вже в 1939-му відмовилися від насадження свого впливу на користь грубої сили, здійснивши з різних сторін разом з радянською Червоною Армією вторгнення в Польщу. У роки холодної війни Радянський Союз та Сполучені Штати перетворили «Revolutionierungspolitik» в особливе мистецтво, прагнучи послабити союзників один одного та країни-сателіти різними хитрими махінаціями і підривними діями.


Сьогодні виникає враження, що почався новий виток холодної війни, хоча і з іншим ідеологічним підтекстом, оскільки Кремль сприяє популістському націоналізму в Європі та в США, а західні лідери та демократичні активісти мобілізують опозицію, яка виступає проти Росії та дружніх Путіну режимів, таких як уряд Віктора Орбана в Угорщині, які, в свою чергу, закручують таким активістам гайки, називаючи їх «іноземними агентами». Політика революціонізування набула глобального характеру.



Але перш ніж виникне паніка, слід нагадати про різницю в ступені напруження і в стилі між сьогоднішніми операціями впливу та колишніми епізодами. Дезінформація, яку поширюють державні ЗМІ, онлайнові боти та тролі в Твіттері, це серйозний дестабілізуючий момент, і тут існує можливість експлуатації відкритості західного суспільства з метою підриву довіри до демократичних інститутів. Кібератаки та хакерські зломи це ще більш серйозне джерело небезпеки. Путін та його апологети засуджують зовнішнє політичне втручання в таких країнах як Україна, стверджуючи, що російські дії там — це просто відповідь на діяльність Заходу.


Але жодну з цих операцій впливу не можна порівняти за масштабами і за геополітичними наслідками з діями Німеччини, яка розіграла ленінську карту, або з операціями США та СРСР в роки холодної війни. На відміну від Росії в 1917 році, сьогоднішнє керівництво великих держав, будь-то Вашингтон, Париж, Берлін чи Москва, займає надто міцні позиції, щоб стати здобиччю Леніна. Тим не менш, ми повинні сподіватися на це.



Автор: Шон МакМікінпрофесор історії Бард-коледжу, автор книги «Російська революція: нова історія» (The Russian Revolution: A New History).

  • Джерело: https://www.nytimes.com/2017/06/19/opinion/was-lenin-a-german-agent.html?ref=opinion&_r=0

Теги

Похожие материалы

  • ЦРУ надає Конгресу доступ до даних про зв'язки Трампа з Росією

    Конгрес вступає в нову фазу свого розслідування Представники Конгресу США прямують в штаб-квартиру ЦРУ в Ленглі, штат Вірджинія, для ознайомлення з засекреченими даними про втручання Росії в президентські вибори в США. Палата...

  • Трубопроводу не буде

    Російський гігант газової галузі «Газпром» з 2011 року намагається почати будівництво газопроводу «Північний потік — 2» через Балтійське море до Німеччини. Проект першого газопроводу — «Північний потік — 1» — компанія вже реалізувала....

  • «Майже революція» в Білорусі

    Минулого тижня відбулося багато значних для геополітики подій, та еволюція внутрішньополітичної ситуації в Білорусі не отримала належної уваги. Білорусь, як правило, не знаходиться на першому місці в списку країн, за новинами яких,...

  • Чому росіяни вийшли на вулиці і що зараз зробить Кремль?

    У неділю протести охопили всю Росію: не тільки Москву й Петербург, але також десятки інших міст, в тому числі Хабаровськ та Владивосток на Далекому Сході. За даними МВС в столиці на демонстрацію вийшло приблизно вісім тисяч осіб. Росіяни...

  • Пропаганда Путіна і ефект бумеранга

    Ігноруючи внутрішні проблеми країни, близькі до влади ЗМІ відкрили дорогу опозиції. На перший погляд, це просто нісенітниця, звичайна яма. Тільки ось 14 квітня мешканці Новосибірська привітали з річницею цю «пам'ятку» на вулиці...