Aftonbladet Автор Aftonbladet (Aftonbladet)

найбільша шведська вечірня газета, її читають понад 3,5 мільйони людей щодня. Редакція розташована в Стокгольмі. Контактиhttp://www.aftonbladet.se





За 160 шведських миль від наших берегів, в Україні, можна знайти маленький шматочок Швеції.



Тут дуже маленька група людей похилого віку як і раніше говорять на тій шведській, яку в нашій країні вже не чутно приблизно кілька сотень років.





Село Старошведське — визначне історичне свідоцтво, що нагадує про ту частину нашої спадщини, яка зараз дуже швидко вмирає.



укр. Старошведське, швед. Gammalsvenskby, на місцевому діалекті Gammolsvanskbi

Важко повірити своїм вухам, коли слухаєш Марію Мальмас. Їй скоро 80 років. Вона народилася в бідному українському селі і ледве пережила важкі сталінські часи репресій. Її діда і бабусю по батькові лінії в 1937 році в ході чисток «відвезла» служба безпеки.



Марія Мальмас , Фото: Дмитро Ніконоров/Корреспондент

У 1940 році німецькі окупанти відправили Марію з родиною до Німеччини в якості остарбайтерів, але пізніше вони повернулися додому в своє село. Коли настав мир, і Червона армія повинна була «звільнити» Марію і її родичів, виникло відчуття, що вони з вогню потрапили прямісінько в полум'я. Всіх, хто побував в Німеччині, Сталін вважав зрадниками, неважливо, їхали вони з власної волі або були відвезені насильно.



«А потім війна скінчилася, і тоді вони сказали, що ми повинні їхати додому. Посадили нас на поїзд і відправили до Сибіру! Мама працювала в лісі. А вже за два тижні померли три моїх сестри», — розповідає Марія на своїй незвичній шведській.



«50 градусів морозу»



У Сибіру Марія і її сім'я жили в маленькій землянці, їли здебільшого хліб, що готувався з кори дерев. На очах у Марії кілька її маленьких братів і сестер померли від голоду і холоду, і мати сама поховала їх.



«Коли ми приїхали до Сибіру, було 50 градусів морозу. О, як важко було», — розповідає Марія.



Історія її роду сягає корінням в німецький Данциг і на острів Дагё. Вона розмовляє на незвичайному, застарілому варіанті шведської мови, якого ми ніколи раніше не чули.



Згадує 1947 рік.



«Сорок сьомий був роком голоду, ми їли траву», — говорить вона.



Смертельний шлях



Щоб зрозуміти, чому Марія Мальмас виросла в українському сільському закутку, володіючи при цьому шведською мовою як рідною, нам потрібно відправитися на 296 років в минуле. У 1721 році в Ніштадті було укладено мир, і Швеція програла Росії велику територію, наприклад, острів Хійумаа, який тоді називався Дагйо (зараз острів належить Естонії). Пізніше Катерина Велика в якості компенсації запропонувала шведському селянському населенню цього острова землю, будинки і власну церкву на території нинішньої південної України.





Час минав, але в 1781 році приблизно тисячя шведських жителів острова Дагйо все ж таки вирішили піти на сушу, на схід Європи. Як з'ясувалося пізніше, це був смертельний шлях, адже лише дві третини сміливців досягли мети в травні 1782 року. Решта померли від холоду, голоду і хвороб.



Пароплав зі шведськими переселенцями. Херсонщина, річка Дніпро

Багато померли незабаром після прибуття на нове місце, і в 1783 році залишилося лише 150 переселенців. Але з часом вони звикли, і жителі так званого села Старошведське створили життєздатне селянське середовище. Вони навіть зберегли свій старий східно-шведський діалект, а також лютеранську віру.



Грабежі і насильство



Спочатку прийшли шведи, а потім німці, розповідає Свен Б'єрлестам (Sven Bjerlestam), швед, колишній співробітник організації Sida (Агентство з міжнародного співробітництва у галузі розвитку при МЗС Швеції), який вже багато років живе в Україні. Місцеві німці були протестантами, трохи подалі жили і католики.



Часи російської революції 1917 року, а також період Першої світової війни 1914-1918 років були важкими для жителів Старошведське, з усіма грабежами, насильством, а також послідуючими роками неврожаю. У 1929 році велика частина селян вирушила на батьківщину до Швеції. Деякі з цих сімей, щоправда, поступово розчарувалися в цій новій країні обітованій (Швеції) і в 1931 році повернулися в Старошведське. Саме їх нащадків ми і зустріли тут сьогодні.



«Вітаємо, вітаємо, ласкаво просимо, заходьте! Я тільки куплю що-небудь до чаю, ті вафлі, які ти любиш, Свен!» — з великою радістю і теплотою в голосі говорить син Марії Мальмас Олександр, якого називають Сашком.



Занедбана школа



Шведське тут популярне. Багато шведів і шведських товариств ведуть діяльність в селі, наприклад, виділили кошти на організацію приміщення в сільській школі, де будуть викладати шведську мову із забезпеченням навчальних матеріалів. Справжнє чудо, адже тепер українська вчителька Лариса Белей може викладати відповідно до високих стандартів. Оскільки, всі інші частини школи в сильному запустінні: в туалетах зламаний змив, а стан шкільних парт просто жахливий.





Сьогодні в шведському класі зібралася жменька сільських дітей, а також 51-річна Тетяна Шультц-Дем'янюк, яка теж хоче вчити шведську мову.



«Mandag gor jag ingenting, ingenting, ingenting. Tisdag ser jag mig omkring ...», — Лариса і учні хором співають відому шведську пісеньку.



Лариса народилася в Старошведське, але шведський не є її рідною мовою. Однак вона навчилася вільно говорити шведською завдяки особистій зацікавленості і тепер передає свої знання далі всім бажаючим вчитися.



«Мене звати Маргарита. Мені дев'ять років. Як в тебе сьогодні справи?» — говорить один з школярів на ще не дуже впевненій шведській.

Друга чарка за день



Лариса не знає старошведський діалект і не вчить йому. Це тим більше сумно, що практично ніхто, крім жменьки дуже старих людей, сьогодні не говорить на цьому унікальному діалекті, який колись використовувався в селі. Мабуть, єдиний виняток — 54-річна Валентина Герман. Ми прийшли до них в гості. У неї з її українським чоловіком дуже простий будиночок. Тут є фотографії дітей і онуків, а також сервант з ляльками і пластмасовими героями мультфільмів.





«У тітки сьогодні день народження. Моя сестра влаштовує тут обід», — каже Валентина Герман на добре збереженій шведській мові.





День народження — у 86-річної Марії Нурберг. Марія зараз погано бачить і не дуже добре впізнає близьких через інсульт, який трапився з нею минулого літа. Але родичі все одно зібралися, щоб привітати її: у вітальні накрито справжній український стіл, заставлений фантастичними овочевими закусками, блюдами з оселедцем, домашніми котлетами і іншими ласощами. Однак, спочатку потрібно сказати тост: горілка в таких випадках неминуча.



«У цьому будинку належить випити двічі! Або навіть тричі», — переконує Валентина Герман журналістів Aftonbladet, ми випиваємо другу за день чарку за Марію Нурберг.





Трошки сп’янів від горілки, ми залишаємо бідне село з неймовірно теплими і доброзичливими людьми. Ось тільки скільки їх залишиться через кілька років?



Автор: Юакім Родстрйом (Joakim Radstrom) для Aftonbladet

  • Джерело: http://www.aftonbladet.se/nyheter/a/wowpn/sveriges-doende-utpost-i-ukraina/promo

Теги

Похожие материалы

  • Нова генерація в Євразії кидає виклик домінуванню Росії

    Найголовніші прогнози Оскільки частка людей, народжених після колапсу Радянського Союзу, зростає в пострадянській Євразії, регіон зазнає масових політичних та культурних змін. Використання російської мови продовжуватиме знижуватися в...

  • Карл Більдт: Україна багато значить, Росія залежна від Заходу, США непередбачувані

    Україна — головне питання, яке важко піддається вирішенню, каже колишній прем'єр-міністр та міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт (Carl Bildt) . Більдт приїхав з візитом до Фінляндії на відкриття шведсько-фінського...

  • Україна: війна на повільному вогні

    У вівторок в Києві розпочався музичний конкурс «Євробачення» . Переможця коронують в суботу. Тим часом на сході триває війна. За три роки на війні загинуло 10 тисяч людей, а кінця конфлікту так і не видно. Дорога на машині від...

  • Наслідки революції? Читацький бум!

    Автор: Христоф Штраух (Christoph Strauch) Frankfurter Allgemeine Zeitung: Пане Нищук, в цьому році Україна була дуже широко представлена ​​на Франкфуртському книжковому ярмарку. Які важливі напрямки розвитку...

  • Частина Європи

    Те, до чого давно прагне Туреччина, було досягнуто Україною. Українці, які мають біометричні паспорти, зможуть без віз їздити в Алгарве, в Маастрихт, Берлін або Цюріх. У середу Європейський союз та Україна підписали в Страсбурзі угоду, відповідно...