ryba Автор Мечислав Риба (ryba)

Польський історик, викладач, член коледжу IPN, доцент Люблінського католицького університету Івана Павла II. Контакти

До Вашої уваги інтерв'ю з істориком Мечиславом Рибою (Mieczysław Ryba) з видання Polonia Christiana.





Polonia Christiana: Як ви оцінюєте сучасний стан української національної, культурної і цивілізаційної самосвідомості?





Мечислав Риба: Сучасна українська самосвідомість (в першу чергу в цивілізаційному плані) відрізняється хаотичністю. У її формуванні стикаються дві течії: малопольська, тобто латинська (європейська) традиція і традиція східна, туранська (азіатська). Якщо спробувати об'єднати все це в єдине ціле, складно знайти елементи, які об'єднають всю українську спільноту.



Звичайно, в українській історії є позитивні елементи, на основі яких можна сформувати ідентичність наших східних сусідів, проте їх відсувають на другий план: сучасна Україна звертається до своєї найпохмурішої традиції — ОУН-УПА. Це традиція, яку неможливо схвалити.





— Чому саме ідеї ОУН-УПА виявилися для українців настільки привабливими? Чи не варто було їм спертися на греко-католицьку традицію?





— З греко-католицизмом є проблема, адже в сучасному українському суспільстві переважають православні, до того ж, вони розділені на дві течії, тобто Церква Київського і Московського патріархату. Греко-католики є тільки на заході країни. Українську ідентичність, звичайно, можна вибудувати в опорі на релігію, однак, для цього потрібно знайти багато позитивних фігур, у яких були концепції створення суспільних основ за допомогою просвіти еліт, розвитку культури і так далі. Це повинні бути такі люди, біографія яких може послужити кожному українцеві прикладом для наслідування.



Процес формування української самосвідомості націлений на пошук елементів, які відрізняють Україну від Росії і від Польщі. В українській націоналістській традиції ніколи не було католицького кістяка, хоча багато її представників виховувалися в греко-католицьких сім'ях. До речі, сам Степан Бандера був сином греко-католицького священика. На жаль, його ідеологія — це повна протилежність всім принципам католицизму, а «Декалог українського націоналіста» в багатьох пунктах суперечить десяти заповідям християнства.



В Україні акцентують важливість боротьби ОУН-УПА з Радянським Союзом, і одночасно намагаються вилучити з історії всі скоєні злочини. Кожен, хто цим займається, — просто брехун! Наведу приклад: чи знайдуться люди, які готові схвалити СС в якості традиційної німецької організації, оскільки вона довгий час воювала на сході з СРСР? Чи готовий хтось відкрито заявити, що потрібно забути про табори смерті, вбивства на фронтах і геноцид, оскільки інакше неможливо сформувати самосвідомість сучасних німців?



З Україною історія та ж: якщо ми зараз займаємо антиросійську позицію, значить, потрібно сказати, що УПА теж займала антиросійську позицію. А те, що її солдати одночасно вбили десятки тисяч поляків, потрібно замовкнути. Це шлях в нікуди. Найгірше те, що в ідеології українського націоналізму неможливо знайти ніяких позитивних елементів.


Мученик Григорій Хомишин, який був єпископом Станіславівської єпархії, називав такого роду дії єрессю, що межує з сатанізмом. Він говорив, що заперечення похмурих сторінок української історії — це найбільша трагедія українського народу, яка веде його на хибний шлях. Звичайно, слід підняти на українські прапори якомога більше таких фігур, як єпископ Хомишин і, спираючись на них, показувати ті позитивні елементи латинської цивілізації, які до сих пір збереглися в деяких сферах українського суспільства. Шлях, який запропонував Хомишин, дуже довгий і складний, але це єдиний шлях. Всі спроби «зрізати дорогу», як культ ОУН-УПА, заведуть у глухий кут.





— Чи означає це те, що формування української самосвідомості в опорі на традицію ОУН-УПА кидає Україну в обійми туранської цивілізації, яку описав Фелікс Конєчний (Feliks Koneczny)?





— Можна так сказати. Йдучи шляхом ОУН-УПА, Україна стає азіатською цивілізацією в плані мислення і розуміння світу. Військові і політичні дії Української повстанської армії та Організації Українських Націоналістів були антиросійськими. Однак в ментальному і цивілізаційному плані ці сили були близькі до Росії і дуже далекі від того, що ми називаємо сьогодні культурою Заходу. Тому можна сміливо висунути тезу, що ОУН-УПА заперечували Росію, але одночасно поширювали на українських землях російські ментальні, культурні та цивілізаційні стандарти.



Ми часто чуємо від українців, як вони хочуть стати частиною Європи. Поставлю питання прямо: чи може приєднатися до латинського світу країна, в менталітет населення якої настільки міцно в'їлися азіатські стандарти? Ні, не може! Скажу більше: чим сильніше буде прагнення України стати «західною країною», тим частіше і твердіше потрібно буде показувати їй правду, наприклад, про геноцид на Волині. Тільки так можна остаточно скинути міф ОУН-УПА і показати українцям, що це тупиковий шлях.



Нагадаю, що відбувалося в 1936 році, коли у справі про серію терактів у Варшаві і Львові судили Степана Бандеру. У вердикті польського суду говорилося прямо, що такі звірства, зокрема, вбивства українців, які позитивно ставилися до ідеї угоди з Польщею, це не тільки антипольська, а й перш за все антиукраїнська діяльність. Схожу ситуацію ми спостерігаємо зараз. Лише правда зможе врятувати українців від попадання в пастку постбандеровської традиції.





— Президент Анджей Дуда (Andrzej Duda) нещодавно сказав, що відразу ж після свого вступу на посаду він почав переговори з президентом України на тему правди про Волинь і діяльність ОУН-УПА. Поки ніякої позитивної відповіді з української сторони не надійшло. Які засоби ми можемо використовувати, щоб утримати українців від «зрізання дороги»? Як повернути їх на шлях правди?





— Українські політичні еліти, які зараз керують країною, як представляється, не мають права посилатися на традицію ОУН-УПА. Для багатьох українців ця традиція залишається невідомою, навіть чужою. Можливо, той вибір, який зробило керівництво України, має під собою якусь раціональну основу, але це не скасовує того факту, що він в корені невірний.



В Україні, що б не говорилося, немає громадянського суспільства. Ця країна з олігархічною структурою і глибокими економічними проблемами. Триваюче падіння рівня життя — ідеальний привід для поширення націоналістичної ідеології. У всіх проблемах простих людей можна звинуватити Росію, яка веде проти України війну на Донбасі. Українське суспільство отримує чіткий сигнал: злидні пов'язані не з олігархізацією країни, а з війною. З ким ми воюємо? З росіянами! Хто вбиває наших братів? Росіяни!



Такого роду «димова завіса» приховує серйозні помилки і проблеми нинішньої влади, проте варто пам'ятати, що це не тільки гра на емоціях. Ця ідеологія постійно проникає в простір культури, освіти, ЗМІ і так далі, а в зв'язку з цим ситуація набуває небезпечних рис. Найгірше те, що зараз не видно якоїсь суспільної сили, яка б хотіла реально від цього відмежуватися.



Антибандерівські тенденції в Україні в останній раз були пов'язані з Партією регіонів і президентом Віктором Януковичем. Проблема в тому, що «політика ідентичності» тих правлячих еліт спиралася на пострадянські елементи. Тому українська самосвідомість продовжує блукати між посткомунізмом і постбандерізмом.



У цьому контексті видно, яку велику цінність представляють ініціативи священика Ігоря Пелехатого. Він звертається до найславетнішого аспекту української думки і традиції, тобто, наприклад, згадує про фігуру Григорія Хомишина. Такі дії дають шанси на майбутнє. У такого майбутнього зовсім інший вигляд, ніж пропонують сьогодні постбандерівці.





— Чи може Польща допомогти Україні подолати всі ті проблеми, про які Ви говорили: проблему постбандерівців і пошуку ідентичності, економічну кризу, панування олігархів, війну з Росією?





— Найважливіша місія Польщі, яка зачіпає більш глибокі шари, ніж геополітична тактика, полягає в тому, щоб нести українцям світло латинської цивілізації. В першу чергу вона спирається на етику, а етика — на правду. Наша місія в тому, щоб проголошувати правду! Я повторю: демонстрація правди і справжнього обличчя «спадщини» ОУН-УПА часів Другої світової війни вигідна самим українцям. Своїм мовчанням ми шкодимо їм, оскільки де-факто погоджуємося на поширення брехні.



У туранської цивілізації історія — це не сфера правди, а область політичного мистецтва, в якій створюються вигідні в політичному плані образи. Якщо хтось намагається йти цим шляхом, нехтує джерелами і фактами, намагається підпорядкувати їх політичним запитам, значить, він дотримується аж ніяк не європейського або латинського (в цивілізаційному плані) підходу.



Ми повинні зіграти важливу роль, зокрема, показуючи те, що в польсько-українських відносинах було і залишається найважливішим. Одна з таких фігур — це єпископ Григорій Хомишин. Він був греко-католиком, але водночас дуже католицькою людиною, який вписується в те, що ми називаємо універсальністю Церкви. У відносинах з поляками він стояв на російському грунті, але одночасно був відкритий до правди і до всього того, що служить мирному співіснуванню народів і людей в суспільстві.



Така наша задача, яку не зможе взяти на себе ніхто інший. Замовчування фактів — це свого роду брехня, яка сприяє фальсифікації історії. Зараз тема злочинів ОУН-УПА все голосніше звучить в кіномистецтві, виступах вчених і політиків, і те, що вона піднімається, служить виключно інтересам українців.

  • Джерело: http://www.pch24.pl/miedzy-bandera-a-biskupem-chomyszynem--ktora-droga-pojdzie-ukraina-,49605,i.html

Теги

Похожие материалы

  • У прогнозах МВФ занадто багато оптимізму

    Кожної весни бюрократи з усього світу, як ластівки, злітаються до Вашингтона на щорічні заходи МВФ та Світового банку. Вони формують загальне сприйняття стану світової економіки, яке потім впливає на економічну політику в світі. На...

  • Європі прийшов кінець?

    Європу якось порівняли з велосипедом. Якщо не крутити педалі постійно, сила земного тяжіння тягне його до землі. Він або їде, або падає. В даний час дія цієї сили тяжіння відчувається як ніколи. Практично всюди в Європі набирає...

  • Непереможна

    Вибори до Бундестагу будуть, судячи з усього, нудними, а їх результат передбачуваний. Дуже своєчасно на фініші СДПН (Соціал-демократична партія Німеччини) виявилася в положенні, в якому Ангела Меркель (Angela Merkel) найбільше хотіла...

  • Європу вже не роз'єднати.

    Ми зустрічаємося з 62-річним Жан-Клодом Юнкером в Брюсселі. Кабінет голови Єврокомісії знаходиться на 13 поверсі комплексу Berlaymont. Всі стіни його кабінету аж до самої стелі — полиці, що заповнені книгами. В якості привітання...

  • «Макрономіка» - чарівна формула майбутнього

    Чи відчувалася під час зустрічі Еммануеля Макрона (Emmanuel Macron) з Ангелою Меркель (Angela Merkel) дійсно якась магія нового початку? Для прекрасних німецько-французьких відносин є цілком достатній потенціал. Франція та...