bravopravo Автор bravo!pravo (bravopravo)

Партнерське видання, яке шляхом розгляду суспільно-важливих подій через призму права поширює ідеї верховенства права та принципів законності в Україні. Контактиwww.bravopravo.com

Сьогодні в Україні не функціонує вже шість судів. Вони фактично закриті, оскільки немає кому розглядати справи.





Відповідно до даних, наданих ВККС (Вища кваліфікаційна комісія суддів) виданню lb.ua, – станом на вересень 2017 року кількість суддів, у яких скінчився п’ятирічний строк повноважень становить 1, 294 Нестача суддів була спричинена масовими звільненнями у відставку, а також через тривале непризначення суддів на безстроковий термін. Так, сотні суддів чекають свого призначення роками.



Наслідком кадрової кризи у судовій системі стало те, що шість наступних українських судів просто перестали функціонувати (якщо хотіли там посудитися, то, мабуть, вам не судилося):



  1. Скадовський районний суд Херсонської області;
  2. Путильський районний суд Чернівецької області;
  3. Золочівський районний суд Харкіської області;
  4. Старосинявський районний суд Хмельницької області;
  5. Куликівський районний суд Чернігівської області;
  6. Снігурівський районний суд Миколаївської області.

Аналогічно кризова ситуація стосується і багатьох інших судів, в яких залишилось один чи два судді, що мають ефективно та розсудливо відправляти правосуддя, не маючи для цього фізичної можливості. Загалом, кадрова криза суддівського корпусу спостерігалася протягом всього першого півріччя 2017 року, про що свідчать офіційні статистичні дані:



Статистичні дані завантаженості суддів за перше півріччя 2017 року



Суди загальної спеціалізації

За перше півріччя 2017 року в місцевих та апеляційних судах загальної спеціалізації в провадженні перебувало 1, 151, 070 справ, з яких розглянуто було 686, 792 (59%).



  • Кількість суддів місцевих суддів: 4, 404 (за штатом), з яких лише 2, 776 (63%) мали право розглядати справи.
  • Кількість суддів апеляційних інстанцій: 1, 589 (за штатом), я яких лише 802 (50,5%) мали право розглядати справи.

Суди адміністративної спеціалізації

За перше півріччя 2017 року в окружних та апеляційних судах адміністративної спеціалізації в провадженні перебувало 101, 544 справ, з яких розглянуто було 53, 668 (52%).



  • Кількість суддів окружних судів: 637 (за штатом), з яких лише 253 (39, 7%) мали право розглядати справи.
  • Кількість суддів апеляційної інстанції: 354 (за штатом), з яких лише 243 (68, 6%) мали право розглядати справи.

Суди господарської спеціалізації

За перше півріччя 2017 року в місцевих та апеляційних судах господарської спеціалізації в провадженні перебувало 96, 532 справ, з яких розглянуто було 52, 745 (54%).



  • Кількість суддів місцевих судів: 710 (за штатом), з яких лише 425 (59, 9%) мали право розглядати справи.
  • Кількість суддів апеляційної інстанції: 257 (за штатом), з яких лише 194 (75, 5%) мали право розглядати справи.

У Вищих спеціалізованих та Верховному суді також сгуртувалася велика кількість нерозглянутих справ:



  • Вищим господарським судом – 705 справ;
  • Вищим адміністративним судом – 28, 648 справ;
  • Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ – 19, 270 справ;
  • Верховним судом – 1, 321 справ.

Варто зазначити, що головною проблемою всіх вищих судів є штучно створені умови (в т.ч. кадрова криза), за яких відбувається накопичення справ, що лежать там роками. Виходячи із статистичних даних, комусь може здатися, що це нормальний процес, – стовідсоткових показників ніде не існує, але, насправді, це важка хронічна проблема, яку дуже недооцінюють автори судової реформи.





2 червня 2016 року після тривалих дебатів Верховною Радою було прийнято два документи – зміни до Конституції України щодо правосуддя та новий закон про судоустрій та статус суддів. Таким чином, було впроваджено механізми реформування судової влади в Україні.



І хоча, як зазначають прихильники та автори цієї реформи, однією з її завдань є протидія корупції та забезпечення ефективності функціонування судової системи, не дуже зрозуміло, у який спосіб буде вирішуватись типова проблема для нашої судової системи – надмірна завантаженість, яка фактично обмежує права громадян на справедливий суд (зокрема, прямо порушує право на розгляд судової справи у межах розумних строків). Дійсно, оминаючи всі емоційні складові цього реформаторського процесу, його технічна сторона з цього питання постає у доволі неоднозначному вигляді – воно його лише ускладнює. Мені ж здавалося, що реформи у судовій системі мають, хоча б потенційно, вирішувати системні проблеми, а не загострювати їх.



Більше того, ігнорування проблеми надмірної завантаженості суддів зіштовхнулося із кадровою кризою у суддівському корпусі. Таким чином, було створено такі обставини, коли в Україні не функціонує вже шість національних судів. Фактично, в шести районах України відсутній доступ до правосуддя: адміністративні, цивільні позови про захист майнових та немайнових прав громадян, кримінальні провадження, клопотання слідчих органів – це все конфлікти, які залишаються за бортом української судової юстиції.





Питання у тому – чи буде цей колапс поширюватися та чи набуде він національного масштабу? Це, цілком можливо, оскільки механізмів вирішення надмірної завантаженості законодавцем не пропонується, а натомість ми спостерігаємо подальше скорочення суддівського корпусу, що закріплене на рівні закону. Не треба бути дуже прозорливим, щоб зрозуміти просту річ – перше півріччя 2017 року суди працювали в половину сили, не в останню чергу через те, що вони мали лише половину суддівського ресурсу. Адже не можна досягти мети, коли прикладаєш всього половину необхідних сил.



Окрім цього, судова реформа передбачає ліквідацію вищих спеціалізованих судів (Вищий господарський суд, Вищий адміністративний суд, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ), передавши їх повноваження реорганізованому Верховному суду. Цей новий суд буде включати в себе господарський, цивільний, кримінальний та адміністративний касаційні суди, до складу яких буде входити по 30 суддів (а на початку запуску суду їх буде всього 65). Важливо звернути увагу на ту обставину, що з урахуванням кількості суддів, що входили до складу «ліквідованих» вищих спеціалізованих судів (Вищий господарський суд за штатом: 110 суддів, а за фактом – 51 суддя, Вищий адміністративний суд за штатом: 97 суддів, а за фактом – 37 суддів, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ за штатом: 120 суддів, а за фактом – 60 суддів) та їх завантаженості – зазначене скорочення тільки ускладнить ситуацію із надмірною завантаженістю судової системи. Усвідомте – за штатом вищі спеціалізовані суди сумарно мали 327 суддів, тепер його замінюють на один суд, який буде складатися у кращому випадку з 90 суддів. І тепер, коли навантаження справами лише збільшується, у спадок новосформованому суду перейде ще 48, 623 справи, які накопичувалися роками внаслідок тієї ж кадрової кризи. Окрім того, що ніхто не знає яким чином ці справи будуть передаватись, ще більше незрозумілим є інше – «що з цими справами їм робити?».



По тисячі справ на окремого суддю – це навряд відповідає показникам «модельного навантаження на суддю», за яким Державна судова адміністрація та Вища рада правосуддя розраховують доцільність таких скорочень, наприклад, у місцевих та апеляційних судах.



Так, відповідно до наказу ДСА від 8 серпня 2017 року №841 –



  • В адміністративних судах скорочується 138 посад суддів;
  • В господарських судах скорочується 139 посад суддів;
  • В судах загальної спеціалізації скорочується 455 посад суддів.

І це тоді, коли через завантаженість, справи в деяких судах перших інстанцій призначаються вже на 2018 рік. З цієї точки зору зовсім інакше можна оцінювати заяви Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, який обвинувачує суди у тому, що по 3, 000 корупційним справам досі немає рішень.





Таким чином, з огляду на вищезазначене, складається враження, що вирішення питання надмірної завантаженості суддів, яке, не в останню чергу, зумовлене кадровою кризою у суддівському корпусі, вирішується шляхом ще більшого скорочення кількості посад суддів. Зазначений підхід можна порівняти із стверджувальним намаганням відкачати потонулу людину, але шляхом її повного занурення назад у воду. Ці заходи можуть призвести лише до ескалації існуючих криз, які вже сьогодні призвели до екстраординарних наслідків – відсутності правосуддя одночасно у декількох районах України.

Зазначену ситуацію, без перебільшень, можна охарактеризувати як локальний колапс правосуддя, що може призвести до зменшення його притоку до серця, і як наслідок – пригнічення життєвих функцій правової системи України в цілому.



Автор: Кирило Пасенюк, адвокат, Партнер юридичної групи «Фірма»

  • Джерело: http://bravopravo.com/judicial_collapse_of_six_districts/

Теги

Похожие материалы