projectsyndicate Автор Project Syndicate (projectsyndicate)

міжнародна медіа організація, що публікує та синдикує коментарі та аналіз різних важливих глобальних тем. Усі публікації публікуються на веб-сайті Project Syndicate, але також поширюються на широку мережу партнерських видань для друку. Станом на 2016 рік вона має мережу з 459 засобів масової інформації у 155 країнах. Контактиhttps://www.project-syndicate.org

ЖЕНЕВА — Еммануель Макрон здобуває одну перемогу за іншою. Всього за рік він пройшов шлях від недосвідченого політичного аутсайдера, який не мав підтримки істеблішменту, до президента Французької Республіки і лідера нової політичної партії, що отримала вражаючу більшість у парламенті. Але чи зможе він продовжити без подальших розчарувань?





Недавні успіхи Макрона пояснюються не тільки його вдачею, але і його здатністю користуватися помилками інших. Виборцям, які втратили довіру до політичного істеблішменту, він запропонував привабливий варіант, не вимагаючи, при цьому, від них зміщення до крайнощів, правої або лівої. Його стали сприймати як «розумного руйнівника руйнівного популізму».


 

Особливо розумною була економічна програма Макрона: вона стала бездоганною відповіддю на результати десятилітнього аналізу захворювань, які вразили французьку економіку. Він пообіцяв звільнити абсолютно закостенівший ринок праці; полегшити надмірне податкове навантаження, що душить підприємництво; нарешті, скоротити економічні розміри французької держави (її щорічні витрати складають 57% ВВП) шляхом часткового скасування громіздкого регулювання і раціоналізації застарілої системи соціального захисту.





Після обрання Макрон зберігав свій імідж «ковтка свіжого повітря», сформувавши досить молодий, неоднорідний, можливо, недосвідченний, проте розумний і повний ентузіазму уряд. Ті, хто вже давно нарікає на економічний занепад у Франції, не могли повірити диву, яке розгорталося у них перед очима.



Але великі очікування можуть провіщати великі розчарування. І перші сигнали від адміністрації Макрона виявилися тривожними. Обіцяна реформа ринку праці активно готується і може бути схвалена вже в вересні, однак макроекономічна програма уряду, сформульована прем'єр-міністром Едуаром Філіпом, стала серйозним розчаруванням.



Філіп заявив, що планує скоротити державні витрати всього лише на три процентних пункти ВВП протягом п'яти років. Він також відклав кілька розумних рішень щодо зниження податків, які стимулюють зростання економіки, причому деякі з них відкладені до 2022 року, коли закінчується нинішній президентський термін Макрона. Пару днів тому Макрон змінив курс, злегка прискоривши процес зниження деяких податків. Але при цьому він збирається підвищити соціальний податок в 2018 році, представляючи це у вигляді часткової компенсації зниження інших податків.



На захист такого підходу Філіп посилається на Рахункову палату (Cour des Comptes), офіційний орган нагляду за державними фінансами, який повідомив про серйозні перевитрати бюджету в 2017 році, що стали результатом лицемірних передвиборних обіцянок колишнього президента Франсуа Олланда. Нова влада повинна повернути дефіцит бюджету на рівень 3% ВВП, як і було обіцяно Францією в минулому році її європейським партнерам. Філіп стверджує, що це питання довіри.





Однак задоволення бюрократів в Брюсселі та Берліні загрожує ослабленням відновлення економіки Франції і, відповідно, підтримки нового президента країни, причому саме в той момент, коли треба проводити важливі, іноді навіть непопулярні реформи. (Сьогодні ВВП на одну особу в країні ледь перевищує докризовий рівень, а безробіття почало знижуватися лише в минулому році). Європейські лідери, напевно, вважали за краще б невелике перевищення дефіциту бюджету, ніж втрату народної підтримки проєвропейським президентом Франції через зниження держвитрат.



Макрон повинен все це розуміти. Тоді чому ж він бере на себе цей макроекономічний ризик? І, що ще важливіше, вказує цей крок на те, яким буде його президентство в подальшому?



Згідно з найбільш позитивною інтерпрецією, Макрон вирішив сфокусувати увагу на глибоких і сміливих реформах, а до макроекономічних питань підходить з обережністю, багато в чому так само, як і його попередники — Ніколя Саркозі та Олланд. Обидва спочатку відкидали політику скорочення держвидатків, але все одно стали її проводити.



Однак коли Саркозі і Олланд почали підтримувати заходи зі скорочення держвидатків, вони побачили, як їх рейтинги громадської підтримки стрімко обвалилися. Чи вважає Макрон, що йому і далі буде супроводжувати вдача у вигляді, наприклад, більш активного відновлення економіки, ніж зараз прогнозується? Або ж він просто вірить в те, що знаходиться на більш сильних позиціях, ніж його попередники, і це дозволить йому вижити в умовах невдоволення темпами економічного зростання і рівнем безробіття? Іншими словами, рухає Макроном віра або самовпевненість?





Згідно найбільш хвилюючою інтерпретацією рішень Макрона, він вже став заручником власної адміністрації. Вищі державні службовці Франції, подібні до тих, кого він запросив в уряд, традиційно мають дві загальні властивості: вони занадто обережні і погано розбираються в макроекономічних стратегіях.



На цьому тлі здається ймовірним, що в адміністрації Макрона багато хто дуже серйозно ставиться до європейських угод, навіть занадто серйозно, а крім того, їх лякає ідея активного зниження витрат, тому що розмір їх влади визначається розміром гаманця, що знаходиться під їх контролем. Якщо таке тлумачення вірно, французький уряд буде і далі нестійким, а податковий тягар — задушливим.





Але можливий і третій варіант: Макрон вважає, що для просування своєї концепції Євросоюзу йому треба діяти на європейській сцені бездоганно, дотримуючись найсуворіших німецьких стандартів. Такий підхід був би розумним, якби Макрон дійсно пропонував якусь нову концепцію для ЄС. Але під час передвиборної кампанії він здебільшого перефразував традиційні французькі ідеї: загальноєвропейський уряд і міністр фінансів єврозони з окремим бюджетом для фінансування інвестпроектів в державному секторі.



Більшість інших країн ЄС вже відкинули цю концепцію, причому багато хто вважає, що навіть сама Франція не погодиться на передачу суверенних повноважень, яку припускають подібні реформи. У будь-якому випадку, ЄС зараз не в тій формі, коли можна обговорювати подібні радикальні кроки. Головним пріоритетом ЄС повинен бути ремонт того, що не працює: не до кінця сформований банківський союз, погано функціонує Пакт стабільності і зростання, надлишкове регулювання, порожня імміграційна політика.





Швидке сходження Макрона пояснюється його здатністю говорити правильні речі в правильних обставинах. Але це також означає, що він потрапив до Єлисейського палацу, так і не показавши, хто ж він насправді. Можна сподіватися, що він виявиться тією людиною, яку ми побачили в його добре продуманій економічній програмі, з якою він вийшов на вибори, а не в його макроекономічних рішеннях, прийнятих вже після того, як він прийшов до влади.


Автор: Чарльз Виплош (Charles Wyplosz) — професор економіки, директор Міжнародного центру грошей та банківської справи.

  • Джерело: https://www.project-syndicate.org/commentary/macron-macroeconomic-policy-problems-by-charles-wyplosz-2017-07

Теги

Похожие материалы

  • Уроки одного тріумфу

    Ні, паризькі виборці не «нудотні» , як у понеділок патетично вигукнув Анрі Гено, який втратив місце в Національних зборах. Не можна пояснити відмовою людей ходити на вибори (що, як нам говорили, впродовж 30 років було вигідним Національному...

  • Міф про владу Берліну над Парижем

    Редакційна стаття Le Monde. В останні десять років в моду увійшли уявлення про підпорядкування Франції Німеччині. Однак вони абсолютно не відповідають дійсності. Французькі ідеї знову привертають до себе увагу в Європі, як показав підхід до...

  • Франція - Україна: "Метод Макрона" у мінському процесі

    Ми будемо вимогливі до Росії, але ви повинні вести себе бездоганно. Заяви в дусі «ми безсилі щось зробити» прийматися більше не будуть Після несподіваних заяв щодо сирійського питання Еммануель Макрон висловився 26 червня і...

  • «Макрономіка» - чарівна формула майбутнього

    Чи відчувалася під час зустрічі Еммануеля Макрона (Emmanuel Macron) з Ангелою Меркель (Angela Merkel) дійсно якась магія нового початку? Для прекрасних німецько-французьких відносин є цілком достатній потенціал. Франція та...

  • Про "теплу" зустріч Путіна з Макроном

    Головний російський телеканал «Перший» вирішив дати суб'єктивну версію першої зустрічі Еммануеля Макрона із Володимиром Путіним, що відбулася в понеділок 29 травня. Найбільша увага була зосереджена на позолочених інтер'єрах Версаля,...