marco Автор Serg Marco (marco)

український волонтер, блогер. Про себе каже так: «трошки волонтер, трошки диванний, трохи військовий, загалом — укроп типовий». Контактиhttps://www.facebook.com/serg.marco



Я тут на війні, у мене свої завдання. У тебе в тилу — свої. Я свою роботу роблю. І ти роби свою. Ми повинні згуртуватися, а не гризтися, не забувати про війну і намагатися всіма силами наблизити нашу перемогу.





Ми сиділи в «курилці» біля кімнати, де була своєрідна казарма і зброярня снайперів, і палили, ліниво перекидуючись словами. Мій співрозмовник, молодий хлопець, з брудними від чищення зброї руками, глибоко затягувався цигаркою. Чищення снайперської гвинтівки дуже відрізняється від чищення автомата Калашникова. Максимально уважно гвинтівку вичищають спочатку за допомогою хімічних речовин, а потім чистять вже збройовим маслом і витирають насухо. Ну а після всієї процедури, яка займає більше години, до твоєї рушниці підходить командир з бароскопом й уважно вивчає чистоту всередині стовола, стан нарізів, наскільки чистим є патронник, віночок… І якщо йому не сподобається все те, що він побачив на екрані маленького моніторчика бороскопу, — ти починаєш увесь процес заново. Високоточна зброя не любить недбалого ставлення до себе. Але свою зброю ці хлопці люблять дуже сильно.





І ось ми сидимо з ним в курилці, а з кімнати ледве чутно крики тих, хто ще не закінчив чистку:



— Де вішер? А є ще патчі на 338-й калібр? Що біля мене робить трубка на 300-й калібр? МС-7 закінчується, треба прикупити… Ще одні стрільби — і треба буде обміднення зі стоволу знімати, — та інші незрозумілі обивателю фрази.



Але наша зброя вичищена і ми можемо дозволити собі неспішний діалог.



Згодом хлопець заводиться — і наш діалог перетворюється в його монолог. Але я слухаю його, не перебиваючи.



— Розумієш, у нас різний підхід до формування огляду новин. ЗМІ у нас і у «них» працюють по-різному. У них там «все для перемоги». Ну ось, в останньому бою, коли морпіхи «батальйону поганих хлопців» дві позиції зачистили, там же дев'ять загиблих на два окопи залишилося. І що, сепари десь про це написали? А ось хрін! У них всі новини — мовляв, ми переможемо, ми сильні, в «укропів» нічого не виходить.





А у нас? Зрада на зраді. Погані новини стали основним продуктом наших ЗМІ. Таке відчуття, що вони змагаються, хто більше поганих новин наклепає. І це видно, я тобі як колишній журналіст кажу.



Приїхав я в свій Львів, так у мене кров з вух текла від всіх діалогів.



Робота є. І всі ниють.

Люди живуть, купують собі машини, квартири; львівські ресторани забиті, багато туристів. Робота є. І всі ниють. Не розумію. Просто не розумію. Все погано, корупція, всі бідні… Та які ж ви бідні? Я розумію, якби у нас реально зараз були злидні і роботи не було, але все ж не так. Причому частина моїх знайомих, які не могли і до війни себе реалізувати, теж ниють, що влада їх дістала. Дідька лисого! Ви останні десять років нічого путнього не могли заробити, а тут вам раптом влада заважає. Таке відчуття, що ви три роки тому жили в сріблі і з золотих тарілок їли, а потім раз — і вас всіх пограбували.





Мені дико це все чути. Я-то знаю, що у нас сильний народ. Я на Майдані ще був, потім добровольцем в Пісках воював в 2014 році. Я з такими людьми за ці три роки познайомився — це абзац! Я не знав раніше, що у нас є такі люди. А тут такі особистості, що кожному другому з них за життя можна ставити пам'ятники. Ми, я пам'ятаю, в Пісках сиділи, жерти було нічого, бої постійні. І тут до нас волонтерська машина проривається, обстріляна, вискакують два мужика з неї з очима розміром з п'ять копійок і кричать: «Рідненькі, ми до вас таки доїхали. Вивантажуємо — тут ковбаска, тушонка, хліб, каші. Давайте вивантажувати». Ми їм говоримо: «Сідайте до нас, зараз перекусимо. Спасибі, що привезли». А вони нам: «Ні-ні-ні, ми зараз поїдемо ще вам привеземо. Ми ж знаємо, що у вас тут зараз погано з продуктами. Не будемо вас об'їдати».



Ось скажи мені, як за таких людей не воювати?

Майдан я пам'ятаю. Як ми їхали туди всі з палаючими очима, як на війну їхали, не знаючи і не розуміючи нічого, але знали одне — ми переможемо. Ми — Україна. І воювали з думкою, що переможемо.





А потім повертаєшся в тил — і охреніваєш. Все погано, все хріново… Ти не подумай, що я проти того, щоб всі, хто в тилу, ходили в ресторани, кінотеатри, бари. Там повинно текти своє життя. Людям, які на війні, теж треба знати, що їм є куди повернутися, і це не країна з комендантською годиною, де твої батьки за хлібні картки на якийсь військовий завод ходять. Але, чорт візьми, я не розумію, чому ми тут не ниємо, а вони там ниють?



А ось ще одна теза — «Ми втомилися від війни». Не, ну правда ж? Ми, значить, тут не втомилися, а вони там втомилися?! У мене слів немає. Від чого ж ви там втомилися?



Я снайпер! Людей вбиваю. Не просто, як звичайний солдат або артилерист — кинув кудись туди міну або снаряд, або там АГСом насипав, а там як воно лягло і кого накрило — і не в курсі. Я дивлюся на свого ворога. Я повинен вбити саме цю людину, що у мене на прицілі. Неважливо, хто він — Сергій, Петя, Вася… Він ворог. І я його зараз вб'ю. Заради цього лежу з цією дорогою гвинтівкою тут годинами.





Вирахував всю інформацію про погоду, знаю швидкість вильоту кулі з каналу ствола і тримаю в пам'яті ще десяток різних нюансів, які мені дозволять вбити цю людину. Тому що він ворог. І я натискаю на спусковий гачок, і у мене єдина думка — щоб тіло в прицілі не почало кудись йти в сторону, поки куля буде летіти до нього більше двох секунд. Дві секунди — це багато. Можна зробити крок в сторону, можна нахилитися, можна в цей момент зістрибнути в окоп. І якщо цих моментів не відбувається — я бачу, як людина складається і падає. А потім треба ще уповзти — посадку-то тепер і «прочесати» можуть кулеметом. У сенсі — встигнути втекти.



Чорт візьми, і я чомусь не втомився! Давайте поміняємося, а? Той втомлений з тилу буде виконувати мою роботу, «жмурити» ворогів, а я на його місці кілька місяців поживу. Хоч відпочину нормально.





Я тут на війні, у мене свої завдання. У тебе в тилу — свої.

Я один солдат, скільки там з мене толку? Але свою роботу роблю. І ти роби свою. Дізнайся, хто у тебе в районній раді, і штовхай їх, щоб виконували взяті на себе зобов'язання. Організуйте ОСББ, напишіть заяву, щоб вам у дворі дороги зробили. Але ні, всі чекають манни небесної.



Уяви, що було б, якби я не воював, а стверджував, що воно все само повинно якось воюватись — аби депутати захотіли наші. Як ти думаєш, чи довго з такою логікою ми б фронт тримали? Іноді хочеться плюнути на це все і піти. Ось прикинь, що військові розійшлися б по домівках. Щоб усі зрозуміли на практиці, що таке повний і безпросвітний триндець, щоб отримали реальний привід для ниття. Та не дивись так на мене — ясна річ, не піде ніхто. Адже це означає зрадити тих, хто гинув поруч з тобою — вони ж не просто так гинули. Нікуди ми не підемо. Але якщо тут ми фронт тримаємо, то в тилу наш фронт вже давно «в котлі».





У нас є армія, і я знаю свою армію. За моєю спиною народ, і я знаю свій народ.

У нас відмінний народ. Майдан підняв в нашому народі такі якості, що це, можна сказати, своєрідна перемога. Політиків потихеньку вичистимо. Коли такий народ — він, як наждачка, буде зачищати наших політиків від брехні, корупції та популізму. Народ змінився. Але цей народ затравлюють байками і поганими новинами, смикають його в своїх цілях. Я не буду говорити, що у нас все добре — це не так. І на передовій, і в тилу у нас вистачає того, що треба міняти. Але треба ж об'єктивно і на досягнення дивитися. У нас є армія, і я знаю свою армію. За моєю спиною народ, і я знаю свій народ. Я розумію, що політика не дає нам можливості розтоптати всю ту сепарскую гниль на сході, але ми стаємо сильнішими з кожним днем. Сильніше стаю і я, з кожним відстріляним патроном. Сильнішими стають й інші хлопці. Ми набираємося досвіду, нас стає все більше. А якщо раптом щось трапиться і буде ескалація, і держава не зможе нам допомогти — нам допоможе народ, і ми знаємо про це. Ми за нього воюємо, і він нам вже стільки раз доводив, що ми можемо на нього покластися.



Але ми стаємо сильнішими, а противник — слабкішим. Ми ж бачимо це. Відчуваємо це. Ми це відчуваємо в тих боях, які проходимо. І колись підемо вперед. І я обладнаю собі кімнату в Саханці, і буду мотатися працювати на лінію у Новоазовськ.



Ми — сильніші, противник — слабкіший. Тільки б РФ не втрутилася своїми регулярними військами. Ми не втечемо, просто бійня буде сильнішою. Зараз не 2014 рік. Ми знаємо, чого від них чекати, і вміємо їх вбивати. Ми не прогнемося, російські війська далі не пустимо, але й звільнити Донбас, якщо туди введуть російські війська, навряд чи вийде — ці свої втрати не рахують… Так що нехай політики ізолюють Донбас від російських військ, а ми свою роботу зробимо швидко.





Загалом, не знаю, що робити з нашими ЗМІ. Начебто все просто: ми повинні згуртуватися, а не гризтися, не забувати про війну і намагатися всіма силами наблизити нашу перемогу, підтримувати народ і армію — в тому числі інформаційно — в цей час. Начебто нічого складного же. А відбувається те, що відбувається ...



Гаразд, щось я тебе розворушив. Пішли спати, завтра рано вставати. Візьмеш свій магнітоспід, ок? Хочу нові кулі заміряти, а то Nexus — у мене в бібліотеці балкалькулятора немає, я ними тому навіть і не стріляв, завтра все нормально порахую.





Снайпер загасив цигарку і пішов в сторону кімнати. Я дістав нову цигарку і закурив. Щось не так в нашій країні відбувається, якщо за такими простими і здоровими думками мені доводиться їздити в АТО. Начебто це завдання тих, хто знаходиться в тилу. І, судячи з усього, з цим завданням ми справляємося дуже погано.

Автор: Serg Marco

  • Джерело: https://petrimazepa.com/sniperstory.html

Теги

Похожие материалы

  • Невідомий захопив електростанцію і перекрив електрику

    Хакерські атаки, які виводять з ладу електромережі, саботують водопостачання та інші критично важливі для життя суспільства системи — про це все експерти з безпеки попереджають вже протягом десятиліття. Одної холодної грудневої ночі...

  • Пропаганда в непропагандистских форматах

    Пропаганда каждый раз оказывается сильнее человека, так как она все время работает с подобными «неопровергаемыми» сущностями, например, мифами. К тому же, пропаганда блокирует любые другие источники информации, так что альтернативные...

  • Пропаганда Путіна і ефект бумеранга

    Ігноруючи внутрішні проблеми країни, близькі до влади ЗМІ відкрили дорогу опозиції. На перший погляд, це просто нісенітниця, звичайна яма. Тільки ось 14 квітня мешканці Новосибірська привітали з річницею цю «пам'ятку» на вулиці...

  • Політика Путіна загрожує ЄС і Данії

    Хольгер К.Нільсен (Holger K.Nielsen) — член Фолкетинг і колишній міністр закордонних справ Данії Для Володимира Путіна настали добрі часи. Нещодавно Марін Ле Пен вдалося пройти до другого кола президентських виборів у Франції....

  • Україна блокує доступ до російських сайтів та соцмереж

    Такі заходи, які багато хто зі спостерігачів сприймають як ознаку посилення позиції влади, викликали хвилю обурення як в Києві, так і в Москві. За словами Петра Порошенка, рішення було прийнято для того, щоб зберегти «тиск...