Stratfor Автор Stratfor (Stratfor)

Strategic Forecasting Inc. — американська приватна розвідувально-аналітична компанія. Barron's Magazine в одній зі своїх статей назвав компанію «тіньовим ЦРУ». Контактиhttps://www.stratfor.com

Найголовніші прогнози


  • Оскільки частка людей, народжених після колапсу Радянського Союзу, зростає в пострадянській Євразії, регіон зазнає масових політичних та культурних змін.
  • Використання російської мови продовжуватиме знижуватися в пострадянській Євразії, а люди в колишніх радянських країнах все більше стануть нетерпимими до корупції, що була успадкована від радянського періоду.
  • Поєднання демографічних, культурних, політичних та технологічних змін в колишніх радянських державах буде випробувати здатність Росії проектувати владу і впливати як на власну територію, так і на периферію.



Розвал Радянського Союзу чверть століття тому ознаменував не тільки кінець епохи, а й початок нової епохи. Після неї виникла Російська Федерація разом із 14 незалежними державами, що розкинулися в Євразійському континенті. Колишні радянські республіки від Східної Європи до Кавказу та Середньої Азії раптово отримали можливість, принаймні теоретично, проводити власну внутрішню та зовнішню політику, незалежно від Росії. І хоча Росія втратила свою імперію, Росія також отримала можливість намітити новий курс у своєму економічному, соціальному та політичному розвитку.





Але старі звички відмирають важко. Впродовж більш ніж 70-ти років Радянський Союз закріпив політичні та культурні особливості в своїх радянських республіках, які важко піддаються змінам.



Його громадяни звикли до життя в централізованій політичній системі з низьким рівнем життя та високим рівнем корупції.



Ці атрибути – спадщина Російської імперії – попереднику Радянського Союзу, і багато що з того міцно закріпилося в пострадянських країнах. Незважаючи на номінальний перехід від комунізму та командної економіки до демократії та капіталізму, більшість колишніх радянських держав, за винятком країн Балтії, зберегли централізовані системи управління та прийняли лише квазікапіталістичну економічну модель. Тим часом російська мова зберегла свій статус як lingua franca по всій пострадянській Євразії.



Крім того, Москва врятувала свої зв'язки з країнами регіону, після того, як вона відновилася після хаосу раннього пострадянського періоду 1990-х років. Росія використовує низку тактичних заходів, включаючи військову присутність та політичні маніпуляції, задля збереження впливу в колишньому Радянському Союзі.



Тим не менше, залишки радянської епохи починають зникати, коли все більше і більше народжується нового населення на пострадянських теренах. На сьогодні в Росії середній вік складає трохи менше за 40 років – така ж ситуація склалась ситуація в Україні та Білорусі, що означає, що середній громадянин цих країн провів менше половини свого життя за влади «совєтів». Тільки близько половини населення в Центральній Азії, де середній вік складає менше 30 років, взагалі жило в Радянському Союзі. І лише через два десятиліття більшість людей по всій пострадянській Євразії не матимуть безпосереднього досвіду або пам'яті про Радянський Союз. Зміна демографії обіцяє докорінно змінити колишні радянські держави політично, економічно та культурно – і кинути виклик впливу Росії в цих країнах.





Вже зараз зсув поколінь впливає на Євразію. До прикладу, використання російської мови зменшується в усьому регіоні. Багато колишніх радянських держав відмовились від мови, яку вивчали у всьому Радянському Союзі протягом всього його існування.



Сьогодні російська мова більше не потрібна учням та студентам на практично всій пострадянській Євразії. Зазвичай студенти віддають перевагу вивченню таких іноземних мов як французької, німецької, англійської та китайської, ніж вивченню російської. Використання російської мови як основної також суттєво скорочується. Згідно даних групи Euromonitor, яка використовувала набір даних ООН та національних даних, лише чверть населення в Україні використовувала російську мову як основну в 2016 році, порівняно з 33,9% у 1994 році.



Частка населення, яке використовувало російську мову в Казахстані скоротилося з 33,7% населення до 20,7% за той самий період часу. А в Грузії використання російської мови як основної мови впало з 6,4% до лише 1,1%. Звичайно, більша частина населення, включаючи молодь в цих країнах, все ще розуміє та говорить по-російськи як другою мовою. Проте, загалом, поширеність російської мови стрімко зменшується.



У рамках цієї тенденції деякі країни Центральної Азії та Кавказу перейшли з кириличного на використання латинського алфавіту. Туркменістан здійснив перехід відразу після отримання незалежності; Узбекистан вчинив аналогічно, хоч і менш успішно, на початку 1990-х років, і в країні в даний час використовуються обидві системи письменності. Зараз Казахстан здійснює підготовку до переходу на латинський алфавіт. У квітні 2017 року президент Республіки Казахстан Нурсултан Назарбаєв опублікував статтю про те, що до 2025 року вся література та друковані видання повинні здійснюватися латинським алфавітом. Адміністрація Назарбаєва це розглядала ще з початку 1990-х років, але тепер, коли використання російської мови йде на спад по всій країні, а казахська мова, перехід на латинку є неминучим. З часом лінгвістичні зміни на периферії Росії послаблюватимуть її культурний вплив.



Політичні зміни



Тим часом Росію спіткають загрози не тільки в її традиційній сфері впливу, але і в межах кордонів самої Росії. Пострадянські покоління в Євразії ставляться до своїх національних урядів по-іншому, ніж їхні радянські батьки, бабусі і дідусі. До того, як Михайло Горбачов часи пізньої радянської епохи розпочав свої реформи, критики уряду практично не існувало. Будь-яка критика в бік держави каралась політичними затриманнями, депортаціями, смертними вироками. Горбачовська гласність, політика «перестройки» вперше дали можливість публічно виступати проти радянської політики та проводити демонстрації, проте влада все ж таки здійснювала контроль, використовуючи сили безпеки, і часто жорстко їх придушувала. Після розпаду Радянського Союзу, нові уряди колишніх радянських республік отримали право впроваджувати свою власну політику щодо контролю за громадським протестом.



Пострадянські уряди (знову ж таки, за винятком країн Балтії) дотримувалися жорсткої позиції щодо протестів, використовуючи заходи придушення та попереджувальних арештів для контролю за опозиційними чи активістськими групами. Великі мирні демонстрації були рідкістю на пострадянських теренах впродовж 1990-х років.
Все змінилося ближче до середини 2000-х років, коли хвиля революцій охопила пострадянську Євразію. Сумнівні результати виборів призвели до мирного заміщення влади в Грузії в 2003 році, після того Україна і Киргизстан впродовж наступних двох років.



Впродовж наступних років народні протести перестали бути мирними. Заворушення потрясли Киргизстан у 2010 році, коли громадськість піднялася, щоб змістити корумпованого і деспотичного лідера. Через чотири роки демонстранти вийшли на вулиці Києва, протестуючи проти рішення українського уряду щодо відмови від підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Коли силовики розгромили протестну акцію, що була переважно студентською, до протестів почали приєднуватися люди сотнями тисяч. Протести стали насильницькими після того, як уряд відмовився йти на поступки і провести дострокові вибори. Врешті-решт, рух «Євромайдан» повалив президента Віктора Януковича та його адміністрацію.



Демонстрації в Киргизстані та Україні показали, що люди в цих країнах більше не бажають терпіти кричущу корупцію та брутальні акції силовиків, що характеризували радянську епоху.



Кілька років потому такі протестні настрої поширилися і на інші країни колишнього радянського простору. В пострадянській Євразії все більше і більше протестів виникає з таких питань, як економічна стагнація та корупція уряду. Візьміть, наприклад, недавні протести в Білорусі. Впродовж лютого та березня 2017 року тисячі людей у містах країни висловили своє невдоволення економічною ситуацією в Білорусі та політикою уряду щодо боротьби з нею. Цього не можна було уявити ще кілька років тому. Тим не менше, протести в Білорусі тривали місяці, незважаючи на затримання демонстрантів та боротьбу з активістами та опозиційними групами.



Росія також не була захищеною від заворушень. Після майже двох десятиліть політичної стабільності та економічного процвітання часів правління Володимира Путіна населення звикло до певного рівня життя. Економічний спад і корупційні скандали, які прокотились країною за останні роки, стають дедалі менш приємними для росіян та особливо для молоді. Як відповідь, в квітні 2017 року у містах по більшості території Росії відбулися великі демонстрації. Протести були значними, як за численністю, так і за великим числом молодих людей, які брали в них участь.



Технології відіграли значну роль у демонстраціях. Молоді росіяни в плані організації та координації покладаються на Інтернет та соціальні медіа. (Соціальні медіа стали настільки важливим геополітичним інструментом, що фактично український уряд заблокував російські соціальні мережі, такі як «Вконтакте» та «Одноклассники»). Хоча Росія, як і Білорусь, контролюють соціальних мережі, а також самі демонстрації, владі буде все важче контролювати наростаючі протестні рухи за допомогою звичайних засобів.



Дивлячись вперед



Тим часом у більшості країн пострадянської Євразії лідери урядів все ще прив'язані до радянської епохи та її практики. Взаємодія між урядами та їх пострадянськими громадянами, ймовірно, стане все більш антагоністичною та нестабільною. Протистояння буде особливо виражене в Росії, яка стикається зі зниженням демографічних показників на вершині свого політичного та культурного зсуву. Зменшення кількості населення в Росії має послабити її економічну і військову позицію щодо іноземних держав, що конкурують за вплив у Євразії. До 2050 року Організація Об'єднаних Націй прогнозує, що населення країни скоротиться з 143 мільйонів чоловік до 129 мільйонів чоловік, що становить майже 10%. Натомість, населення Сполучених Штатів, зросте більш ніж на 20%, а країни Туреччини та Ірану мають тенденцію до ще більшого зростання. Оскільки загальне населення Росії зменшується, крім того, її етнічно-слов'янське населення складе значно меншу частку населення країни, що ще більше ускладнює культурну та політичну ідентичність росіян.



Проблеми, з якими вона стикається вдома та за кордоном, все більше підривають здатність Москви впливати на свою колишню радянську периферію та підтримувати порядок та стабільність на своїй власній території. Незважаючи на те, що країна безсумнівно адаптується до деяких культурних, соціальних та технологічних змін, що відбуваються, демографічні та лінгвістичні зрушення будуть працювати проти Москви, незалежно від того, яку політику вона переслідує. І тому, відповідно до того як збільшуватиметься число пострадянського населення в державах колишнього Радянського Союзу, позиція Росії як домінуючої сили в регіоні, ймовірно, буде послаблюватися.

  • Джерело: https://www.stratfor.com/article/eurasia-new-generation-challenges-russias-dominance

Теги

Похожие материалы

  • Невідомий захопив електростанцію і перекрив електрику

    Хакерські атаки, які виводять з ладу електромережі, саботують водопостачання та інші критично важливі для життя суспільства системи — про це все експерти з безпеки попереджають вже протягом десятиліття. Одної холодної грудневої ночі...

  • Кібер-зброя АНБ проти України

    За минулий місяць вкрадена з арсеналів АНБ кіберзброя застосовувалася проти двох дуже різних партнерів США — Британії та України. АНБ мовчить, не визнаючи свою причетність до розробки цієї зброї. Чиновники з Білого дому...

  • Путін не є законно обраним президентом

    До вашої уваги інтерв'ю, взяте заст. головного редактора Die Welt Андреа Зайбель у польсько-американського історика, письменниці і журналісткки, володарки пулітцерівської премії, редактора «The Economist» і члена видавничої ради «The Washington...

  • Конструирование мира средствами медиа

    Довоенный период истории показал, как успешно тоталитарные государства (СССР и Германия) конструировали сами себя средствами литературы, искусства, кино. После войны пришло телевидение, которое делало то же самое более мягко с точки зрения...

  • Сепаратисти вимагають гроші у ОБСЄ за "кришування"

    «Так що тепер — рекет?» — Так, відповідає голос на іншому кінці дроту. «Вимагання грошей у ОБСЄ» . Голос належить одній з двох добре поінформованих осіб з двох західних країн, які тільки що підтвердили в інтерв'ю цій газеті: на Сході...