rina Автор Ріна Соловейчик (rina)

Незалежний журналіст. Одина із засновників securityobserver.org. Ріна має ступінь бакалавра в області політики, філософії та економіки Оксфордського університету і магістра в області прав людини з Лондонської школи економіки і політичних наук. Раніше вона жила і працювала в якості журналіста в Україні і Росії. В даний час вона працює в якості дослідника для Eurasia Program of a major international organization, і як незалежний журналіст. Контактиhttps://twitter.com/r_soloveitchik

У пошуках ідентичності з Russia Today: в найбільшому російському нічному клубі Берліна збирається молодь, яка мріє знайти батьківщину і дізнатися правду.





Klubnika. У Берліні таку назву має нічний клуб. Це оазис в пустелі сірих буднів. Клуб розташований на самому кордоні округу Ліхтенберг, там, де закінчується розкішний Фрідріксгайн і починаються нескінченні джунглі багатоповерхових будинків, що тягнуться на схід до самого Марцано. У цих джунглях мешкають 36 тисяч німців родом з колишнього СРСР, так звані російські німці. Тут є російська школа, російські супермаркети, російська церква і Klubnika.



Фото з офіційних сторінок "Klubnika" в vk.com / facebook.com

Стіни в клубі прикрашені пластмасовими діамантами, які виблискують в рожевому світлі. Дівчата на танцполі горланять в мікрофон російські пісні про кохання, які слухали ще їхні батьки. Пісні, давно забуті, що зберігаються на запорошених касетах в російських підвалах. «Музичні трупи», можна сказати.



Жінки погойдуються на шпильках в такт електронного метроному. Пузаті чоловіки сидять на білих диванах зі штучної шкіри і боязко поглядають на надто довгі ноги, які дами невдало демонструють, оскільки наділи занадто короткі синтетичні вечірні сукні. Головне для чоловіків — не допускати хтивого погляду. «Тут все пристойно, — каже одна з відвідувачок, — не так, як в інших берлінських клубах. Тут ви за межами західної деградації».



Оповита російським духом



«Будешь?» — Запитують незнайомці у нового гостя клубу по-російськи з німецьким акцентом і простягають йому чарку горілки і солоний огірок. У Klubnika дружно оспівують образ тієї Росії, яку більшість 20-30-річних відвідувачів ледь встигли відчути в свідомому віці, адже вони переїхали до Німеччини ще дітьми. Вони — нащадки німців, які емігрували в Росію в XVIII столітті, головним чином, в надії втекти від економічних труднощів, які в той час спіткали Німеччину. Потім в 90-х роках їх батьки знову переїхали до Німеччини в рамках програми переселенців і пізніх переселенців, і отримали німецьке громадянство.



Фото з офіційних сторінок "Klubnika" в vk.com / facebook.com

Марина — одна з них. Вона стоїть осторонь і оглядає зал, хлопаючи густо перефарбованими віями. Оповита російським духом, вона відчуває себе тут як вдома, каже Марина, зітхає і проводить рукою по пофарбованим у сліпучий блонд волоссю. Це те відчуття, якого так не вистачає за межами цих блискучих стін 30-річній уродженці Уралу, яка переїхала разом з батьками до Німеччини у віці 12 років.



Марина розмовляє німецькою мовою і благополучно працює з німцями. Вона стверджує, що адаптувалася. Проте, по-справжньому «своєю» вона себе тут не відчуває. Російська культура відрізняється від німецької, каже вона. Тому тут у неї тільки російськомовні друзі. Десь, за її спиною дівчини співають «Білі троянди» — російський шлягер 80-х років.



Фото з офіційних сторінок "Klubnika" в vk.com / facebook.com

Останнім часом перебувати в Німеччині стало по-справжньому неприємно, каже Марина. Факти, про які повідомляють німецькі і російські ЗМІ, все сильніше розходяться. У вільний від роботи і від відвідування Klubnika час, Марина дивиться німецьке і російське телебачення. І це часто збиває її з пантелику. Якщо вірити німецьким ЗМІ, в Німеччині все більш-менш в порядку. А ще Марина дізналася, що Росія порушує права людини в Сирії і в Україні.



Апокаліпсис в Європі



На російському телебаченні світ виглядає інакше. Тут розповідають про європейський апокаліпсис. Жителі Мюнхена протягом останніх місяців будували стіну від біженців, в Європі мало не щотижня виявляють терористичні осередки. Бойовики-ісламісти оголосили про те, що будуть шукати притулку в Європі. Німці купують все більше зброї з метою самозахисту. Європарламент погрожував Росії створенням спільної європейської армії, а американці здійснювали кібератаки на Росію.



Голоси дівчат на танцполі звучать все пронизливіше. Тим не менш, можна прийти сюди і побути серед своїх, — каже одна дівчина іншій. Під час програшів вони так жадібно ковтають повітря, як ніби можуть задихнутися, якщо глибоко не вдихнуть. Це починає трохи втомлювати. Можливо, тут мова йде про самосвідомість і про батьківщину?



Російський погляд на світ має цілеспрямовано інший характер





Вальтер Гаукс (Walter Gauks), голова Федеральної молодіжної організації земляцтва російських німців в Німеччині, найбільшого об'єднання захисту інтересів цієї групи німецьких громадян, стверджує, що Росія розглядає цих людей як можливості для просування власних інтересів за допомогою інформаційної політики. «У них безліч граней самосвідомості, так що деякі з великою готовністю приймають російську позицію», — говорить він. Почуття відсутності національної самосвідомості є лейтмотивом в житті російських німців. Раз у раз вони зітхають, що вони не є ані росіянами, ані німцями. У Росії до них, як до німців, ставилися упереджено. Тут вони — росіяни, знову «чужі».



Раніше в Радянському Союзі російських німців ізолювали через їхню національну приналежність. У Росії їх звинувачували у співпраці з нацистською Німеччиною, Сталін депортував їх в Сибір. Пізніше в Німеччині їх спочатку приймали з певною недовірою, а потім наполегливо закликали до інтеграції.



Протягом останніх десяти років на зміну недовірі прийшла байдужість. Вважалося, що російські німці добре освоїлися в суспільстві, вони говорили німецькою і працювали. Так, вони стали настільки непомітними, що не існує навіть чітких даних про те, скільки російських німців взагалі живе в Німеччині. Кажуть, від 2,5 до 4 мільйонів осіб.



Мрія знайти свій будинок





Російські німці мріють про визнання і набуття нової батьківщини, — каже Генріх Цертік (Heinrich Zertik), перший депутат Бундестагу з російських німців. Ця тяга до набуття власного «дому» природна для людини. Вона, звичайно, тут в Берліні може також послужити формуванню у людей безглуздих міркувань, особливо в поєднанні з впливом російських ЗМІ. Ось що говорить Марина: Росія в Сирії і в Україні бореться за благо народу. Про це раз у раз повідомлялося на головних російських державних телеканалах НТВ і Першому каналі, а також на міжнародному англомовному каналі Russia Today.



Російський погляд на світ, який тут подається, має цілеспрямовано інший характер, ніж погляд німецький. Ще в 2004 році Кремль ініціював реалізацію стратегії для «поліпшення іміджу Росії» всередині країни і за кордоном. В рамках цієї кампанії був заснований телеканал Russia Today, який веде цілодобове мовлення англійською, німецькою та іншими мовами. Спочатку створення Russia Today було покликане показати світу, що Росія краще, ніж її зображують CNN, BBC та Deutsche Welle.



Після війни в Грузії в 2008 році, яку сам Кремль підносив як «гуманітарну інтервенцію», а не загарбницьку війну, як про неї говорили на Заході, російські державні ЗМІ почали масштабне тлумачення світових подій відповідно до російської позиції. Збільшилося число платформ, що поширюють ці погляди в Інтернеті, деякі фахівці називають цю медіастратегію пропагандою. А з тих пір, як в 2014 році було анексовано Крим, а також на тлі конфронтації, що загострюється між Росією та Євросоюзом, інформація, передана російськими ЗМІ, все більше суперечить тій, що викладають європейські інформаційні джерела: лицемірний, виснажений Захід загниває, впускаючи терористів на свою територію, і атакує Росію. Цнотлива, віддана своїм цінностям Росія чинить опір цьому розкладанню.



Марину ці, суперечливі одна одній, картини світу ставлять в глухий кут і навіть лякають. Вона запитує себе: німці приховують загрозу? Звідки їй знати, кому можна вірити?



Їм потрібно зачарувати публіку



Новини російських телеканалів НТВ і Першого каналу створюють враження незалежних новин, коментарів експертів і аналітики. Вони цитують джерела, все здається таким же серйозним, як і в західних ЗМІ, — стверджує Марина.



Крім того, Russia Today в порівнянні з тужливими європейськими новинами ще й цікавіше. Довговолосі жінки зі скромним макіяжем хизуються по студії в облягаючих піджаках і, впевнено розмахуючи своїми записами, кидаються влучними фразами, розповідаючи про світові події. Вони кажуть діловим тоном, але їх повні пристрасті голоси звучать переконливо. Їм потрібно зачарувати публіку, і це їм вдається: у Russia Today мільйони телеглядачів.



Марина вважає, що дійсно ведеться інформаційна війна, і в умовах цієї війни Росія намагається боротися проти дезінформації, поширюваної Заходом, так що тут правда на боці російського уряду.



Росія як альтернатива



Марина давно для себе вирішила, кому вірити, як і багато інших російських німці. За даними одного опитування, більшість з них швидше довіряють російським ЗМІ, ніж німецьким.



«Ми всі тут проти біженців, взагалі всі мої друзі — російські німці», — каже 19-річна Ніна, її подружки кивають головою. 18-річний Олексій зауважує: «Путін — хлопець що треба, не такий, як ці мляві німецькі політики! Коли-небудь, коли у мене буде достатньо грошей, я переїду до Росії». Олексій народився в Німеччині. Він ледь говорить російською.



Перш ніж попрощатися, Марина сказала, що вона тепер стала патріоткою — втім, її чоловік і син — теж. За її словами, в крайньому випадку, якщо в Німеччині ситуація з біженцями і ненавистю до росіян стане зовсім нестерпною, вона може переїхати до Росії. Але ж і вона, каже Марина, не по-справжньому росіянка. Чи будуть їй там раді?

  • Джерело: http://www.zeit.de/gesellschaft/2017-02/russlanddeutsche-russia-today-medien-fake-news-identitaet/komplettansicht

Теги

Похожие материалы

  • Информационные атаки и как их распознать

    К вашему вниманию интервью , взятое главным редактором газеты «Солидарность» Владимиром Ильченко у Георгия Почепцова (февраль 2017) Негативные оценки событий – признаки информационной кампании — Георгий Георгиевич,...

  • Фінляндія здатна дати відсіч інформаційній війні Путіна

    Фіни виявилися дуже стійким по відношенню до дій Кремля. Чи зможе навчитися цьому решта Європи? Цього року мають відбутися вибори у Франції, Німеччині, Голландії, Чехії та, можливо, в Італії. Служби розвідки Європи з тривогою...

  • Війна четвертого покоління – це війна культур

    До вашої уваги інтерв'ю, взяте виданням Вголос у Георгія Почепцова Окрім анексії Криму та підтримки сепаратистів на Донбасі, Росія веде ще одну війну проти України – інформаційну. Спотворення реальної картини, створення фейків,...

  • ЦРУ надає Конгресу доступ до даних про зв'язки Трампа з Росією

    Конгрес вступає в нову фазу свого розслідування Представники Конгресу США прямують в штаб-квартиру ЦРУ в Ленглі, штат Вірджинія, для ознайомлення з засекреченими даними про втручання Росії в президентські вибори в США. Палата...

  • Однієї правди недостатньо.

    Заберіть у сучасної людини телесеріали, і світ її відразу збідніє, оскільки вона вже втратила здатність читати довгі тексти. Доктор філологічних наук, професор Георгій Почепцов — найвідоміший на пострадянському просторі фахівець в галузі...