Deutschlandfunk Автор Deutschlandfunk (Deutschlandfunk)

Мовлення Німеччини — німецька громадська інформаційна, суспільно-політична, культурно-просвітницька радіостанція. Також має інтернет-видання. Контактиhttp://www.deutschlandfunk.de

Коли чуєш розповіді про полонених, приходять спогади про радянський ГУЛАГ — невимовно тяжка праця, неправомірне збільшення терміну арешту та ізоляція. «Східна правозахисна група» звинувачує нових лідерів окупованого Донбасу в організації мережі таборів підневільних працівників.





Олександр Єфрешін спізнюється. Він заблукав у метро. Переміщатися одному в місті з трьома мільйонами жителів, все ще незвично для нього. Протягом багатьох років йому довелося чекати свободи. Набагато довше, ніж було необхідно. У 2011 році 30-річний українець через викрадення автомобіля був засуджений до 8,5 років позбавлення волі, в квітні 2014 року тимчасовий глава держави Олександр Турчинов оголосив амністію, Ефрешіна повинні були відпустити. З цього нічого не вийшло. Тому що за волею долі він перебував у в'язниці в ЛНР.



Олександр Єфрешін


«Я не вийшов на свободу, тому що в Луганську в 2014 році стався переворот, і всі українські суди та інші державні установи були закриті. Мій адвокат подала заяву на звільнення, але луганська влада відхилила її. Вони сказали, що амністія — це рішення іншої держави, яке вони не будуть реалізовувати».




Молодий м'язистий чоловік пережив окупацію Східної України сепаратистами і російськими військовими в колонії. Непропорційно велика кількість таборів, де засуджені зазвичай відбувають свій термін, знаходиться на сході країни, говорить Уповноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська.



«20% колоній знаходяться на сході України, і там відбуває термін велика кількість людей».

Майже всі з цих таборів знаходяться на окупованій території Донецької та Луганської областей — тобто в руках сепаратистів, каже Павло Лисянський, засновник організації «Східна правозахисна група».



«З того моменту коли Україна втратила контроль над Луганською областю, на окупованій території знаходяться одинадцять з дванадцяти таборів».

Примусові роботи — звичайна справа для ув'язнених


Тобто, майже всі табори знаходяться на окупованій території. Понад 5000 осіб перебувають в місцях позбавлення волі в одній тільки ЛНР. Багато з них — як Олександр Єфрешін — повинні були вийти на свободу в 2014 році, проте все ще перебувають у в'язниці. Тому що так звані народні республіки використовують їх як дешеву робочу силу. Всі ув'язнені повинні виконувати важкі примусові роботи, каже колишній в'язень.




«Спочатку мені доводилося валити дерева. Потім робота стала ще важчою. Мені доводилося виготовляти бетонні блоки, які колонія продає будівельним компаніям. Найгіршими були бетонні опори, які ми робили для гірничодобувних компаній, які використовують їх для шахт. З 7 ранку до 7 вечора я працював і не отримував за це грошей. Іноді нам давали за це цигарки. Раніше можна було самим вирішувати, чи хочеш ти працювати у в'язниці, не було такого обов'язку. Наприклад, можна було працювати тільки дві години на день. Але тепер вони вирішили, що це трудовий табір, а хто відмовляється, карається відправленням в ізолятор, тобто в карцер».




Близько 10 тисяч ув'язнених на примусових роботах



Приходять спогади про радянський ГУЛАГ. Правозахисна група Павла Лисянського провела 74 інтерв'ю з ув'язненими, їх родичами та очевидцями, які зіткнулися зі значними порушеннями прав людини. Він звинувачує нових керівників окупованого Донбасу в організації мережі трудових таборів і каже про ГУЛАГ, схвалений Москвою.



«В центрі Європи ми маємо справу з рабськими державами».

Близько 10 тисяч ув'язнених у таборах обох «народних республіках» сепаратистів залучаються до примусових робіт.




Це пряме порушення прав людини з боку так званих народних республік. Крім того, порушується трудове право, яке забороняє примусові роботи. Продукцію так звані народні республіки продають на ринку. Якщо вони відпустять цих рабів, зникне важливе джерело доходів.




Народні республіки отримують прибуток, який потім направляється на фінансування їх системи влади, яка була встановлена і підтримується за допомогою Росії. Доходи, які отримують одна тільки луганська влада від роботи в колоніях, «Східна правозахисна група» оцінює в 300-500 тисяч євро в місяць. В якості порівняльної бази береться 2012 рік. За винятком трьох колоній у всіх працюють, як раніше, але зараз без виплат. Це основна причина продовження термінів ув'язнення.



37-річний Адам, у якого є дружина і діти, повинен був бути випущений на свободу за амністією три роки тому. Зустрітися з ним неможливо, але можна зателефонувати. Він теж є уз’язненим в трудовому таборі. Адам — несправжнє ім'я, він дав згоду на інтерв'ю лише на умовах анонімності.



Телефонний дзвінок до в'язниці




Сабіне Адлер: Розкажіть, будь ласка, трохи про себе, і де Ви зараз перебуваєте.




Адам: В Краснолуцькій виправній колонії (№ 19) в Луганській області. Я тут вже вісім років і сім місяців. В цілому я отримав десять років. Я не працюю, відмовляюся.




— Ви зобов'язані працювати?




— Так, всі повинні працювати. Носити каміння, пиляти, ремонтувати, різна робота, але завжди дуже важка.




— Ви отримуєте гроші?




— Ні, зовсім. Хоча почекайте — цигарки та чай. Більше їжі не дають.




— Скільки людей в колонії і скільки з них працює?




— Понад 600 осіб, велика частина з них працює, набагато більше половини. Той, хто відмовляється, має наслідки — не дуже приємні.




— Що тоді відбувається?




— Відправляють в карцер, підвал. Це мінімум 15 днів, потім три місяці, потім півроку.




— Ви помітили, коли почалася окупація?




— Велика частина охоронців пішла, ми чули шум від бойових зіткнень за межами табору, потім режим став дуже суворим, все змінилося.




— Коли Вас звільнять?




— Я вже давно мав бути випущений за амністією. Як і багато інших. Але нові керівники розвісили тут оголошення, що постанови іншої держави не виконуються.



Звільнення через понад три роки



І Адам опинився в ізоляторі, в підвалі. Коли його відпустять, невідомо. У Адама є телефон, як і у всіх ув'язнених. У Олександра Єфрешіна, якого випустили, був навіть смартфон, це було порятунком для нього.



«Я писав з телефону в Червоний хрест, просив про допомогу. В якості контакту дав адресу моєї сестри. Через три дні Павло Лисянський повідомив, що хоче допомогти».



Автор Сабіне Адлер зустрілася з Олександр Єфреніним та Павлом Лиснянським для інтерв'ю. ( Deutschlandfunk / Сабіне Адлер)

Червоний Хрест передав інформацію «Східна правозахисна група», яка підключилася наприкінці минулого року. Через чотири місяці, 20 березня цього року, він, нарешті, отримав від луганської влади документи про звільнення — і новий паспорт, оскільки сепаратисти не визнають українські документи.



Новина про звільнення Олександра Єфрешіна вмить розлетілася по колоніям. З цього моменту смартфони були заборонені. Адам, з яким ми розмовляли по телефону, хотів би отримати допомогу з боку Павла Лисянського. В цілому його допомоги попросило понад 100 осіб. Перспектива знайти рішення поки невелика, тому що навіть найбільш високопоставлені політики в Києві не знають про примусову працю, за рахунок якої фінансуються окуповані території і утримуються ув'язнені понад передбачений законом термін.



Наприклад, віце-спікер Верховної Ради Оксана Сироїд та її партія «Самопоміч» відносяться до числа критиків в Києві. Її партія вийшла з правлячої коаліції з президентською партією «Блок Петра Порошенка» і зараз перебуває в опозиції.






Кожен скаржиться, що українці страждають в окупованих регіонах, і це так. Ми не можемо їм допомогти, тому що українські закони сили там не мають. Росія не несе відповідальність за людей, тому що не визнає окупацію. З ув'язненими, які опинилися в колонії ще до окупації, ми не може зв'язатися. Українська поліція, Держпрокуратура і я, як віце-спікер Верховної Ради не можемо туди вирушити.




Оксана Сироїд покладає провину не на кого-небудь, а тільки на самого президента. Оскільки Порошенко відмовляється оголосити військовий стан. Дискусії на цю тему тривають від початку бойових дій на сході країни. Оскільки залучення армії у власній країні в правовому відношенні – є більш ніж спірним.



«Українська держава зараз не може допомогти»

Уповноважений з прав людини Валерія Лутковська, що не представляє жодну партію, також бачить в ситуації з примусовими роботами в колоніях провину української держави.






Через конфлікт ці люди караються двічі. Держава засудила їх до покарання, але воно не може зараз їх уберегти від небезпеки. Держава їм зараз не може допомогти.




Страждають і сім'ї засуджених. Ув’язнених в окупованих областях не можна відвідувати. Небезпека бути затриманим, оголошеним прихильником Києва є занадто високою, про це знає Олексанр Єфрешін від своєї власної сім'ї. Вона навіть не могла передати йому посилку з їжею, яка йому була терміново потрібна через погане постачання до колонії.



Правозахисник Павло Лисянський говорить про відсутність серйозного втручання Києва в ситуацію із забутими ув'язненими. Вони — звичайні злочинці, у них немає захисту на відміну, наприклад, від військовополонених.





«Це не політичні в'язні. В ході мінських переговорів почали говорити і про них. Україна не знає, як з ними поводитися, для них немає законів. Нікому не потрібні ці ув'язнені, але це люди, чиї права порушуються».



Сепаратисти намагаються завербувати ув’язнених



Активіст Лисянський сам народився у Луганську. Якщо він сьогодні з’явиться в місті, його, ймовірно, тут же заарештують сепаратисти. Однак він отримує інформацію, наприклад, про те, що в колоніях намагаються вербувати ув'язнених. Сепаратисти пропонують скорочення терміну тим, хто приєднається до збройних повстанців. Лисянський каже, що двоє ув'язнених таким чином були звільнені.



Валерія Лутковська знає більше, ніж відомо громадськості. Однак вона не говорить про це, тому що її робота ще не завершена. І вона не хоче піддавати її небезпеці.



«Я роблю все можливе, щоб перевести якомога більше ув'язнених на підконтрольну Києву територію. Тих, хто ще має відбути свій термін. До сьогоднішнього дня ми визволили 176 чоловік».



Велика частина засуджених — люди з дуже великими або навіть довічними термінами. За один раз з ДНР на підконтрольну Києву територію вони можуть вивезти максимум 20 чоловік. Лутковська каже тільки про існування та переміщення в'язнів — про примусові роботи в народних республіках вона не говорить ні слова.



«У мене є інформація, адже ми розмовляємо з тими, кого визволили звідти. Я дам коментарі тільки тоді, коли ми вивеземо всіх ув'язнених. А не поки йдуть переговори».



Карта концтабірів «Луганської Народної Республіки» (Східна правозахисна група)

На відміну від Лисянського, який говорить про цифру в 10 тисяч ув'язнених, Лутковська більш обережна в оцінках. «Це дуже складне питання, тому що немає списку, хто там сидить, або хто вже випущений і знаходиться зараз в ДНР і ЛНР. З ДНР ще можна вести переговори про передачу ув'язнених, з ЛНР взагалі не виходить, звідти ми поки нікого не визволили».



На початку липня була зроблена спроба відвідати окуповану Луганську область, але омбудсмену було знову відмовлено. В обох народних республіках розташовано понад 20 колоній.




Є колонії зі 150-200 ув'язненими, а є і такі, де їх набагато більше. Там зараз перебувають ув'язнені, які були засуджені до початку конфлікту українськими судами, а також і засуджені так званими народними республіками. Також там є і військовополонені. Тому складно сказати, якою є точна кількість людей.




У найбільшому таборі, колонії № 17 під Луганськом, знаходяться майже 1500 ув'язнених. Павло Лисянський говорить про порушення прав людини як з боку підконтрольних Києву територій, так і з боку окупованого Донбасу. Крім примусових робіт, він відстежує і недавно засуджених, яким поки ніхто не надає підтримку.



Правозахисна організація висуває вимоги до Києва, Москви та сепаратистів




За три роки, коли діють закони так званої «ЛНР», по судовим процесам засуджені 3200 осіб. Можливо, серед них були і справжні злочинці, але у них не було захисників, оскільки цього права там немає. Не було адекватного розслідування справ, за якими їх звинувачували. Неясно, як обґрунтовувалися їх вироки. Йдеться про 3200 випадків. Ми не знаємо, хто засуджував цих людей. У нас є інформатори, ми повинні це перевірити. Я не впевнений, що це були лише судді ЛНР. Ймовірно, там працювали і судді з Росії.




Одній невеликій правозахисній групі не вистачає коштів для цих розслідувань. Вона вимагає від українського уряду складання списків осіб та допомоги їх переміщенню на територію, підконтрольну Україні. Крім того, необхідно розслідувати свідчення очевидців про рабство, утримання в ізоляторах та тортури в трудових таборах в так званих народних республіках.



Від лідерів народних республік вони вимагають припинити тортури, розслідувати такі випадки і відсторонити винних від служби. Вони повинні забезпечити представникам міжнародних організацій, таким як ООН, Червоний хрест та ОБСЄ, доступ до колоній. Росію вони закликають чинити тиск на керівників цих псевдо-республік.


На прохання прокоментувати ситуацію з примусовими роботами, тортурами та продовженням терміну ув'язнення адміністрація так званих народних республік відповіді не надала.



В ході переговорів в нормандському форматі, в яких беруть участь Німеччина, Франція, Україна та Росія, тема рабської праці в окупованому Донбасі поки взагалі не піднімалася. А за столом переговорів в Мінську поки що не просунулися по цьому питанню.



«Тривалий час цим питанням займалася тільки я, нещодавно це питання стало обговорюватися і на Мінських переговорах. Однак в пріоритеті — військовополонені», — каже Валерія Лутковська. Павло Лисянський звернувся з проблемою примусових робіт в тюрмах сепаратистів до Верховної Ради. Поки без результатів.




Багато хто говорить, що вони — злочинці. Я кажу — вони громадяни України, яких не можна там залишати. Про них ніхто не піклується, на відміну від політичних ув'язнених або військовополонених. Але ці ув'язнені — наші люди, частина нашого суспільства. Якщо ми будемо їх ігнорувати, вони будуть розлючені на нас, що призведе до поганих наслідків.






Він рішуче налаштований продовжити боротьбу за ув’язнених в «ГУЛАГах» так званих народних республік, тому що у них немає захисту.

Автор: Сабіне Адлер (Sabine Adler)

  • Джерело: http://www.deutschlandfunk.de/zwangsarbeit-in-ostukrainischen-separatistengebieten-gulags.724.de.html?dram:article_id=390676

Теги

Похожие материалы